Перейти до основного вмісту
Верховина – серце Гуцульщини: тур вихідного дня працівників юридичного факультету

У рамках проєкту «Тур вихідного дня» Профспілкової організації університету 24 жовтня 2026 року профбюро юридичного факультету Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича вирушило у захопливу подорож до Верховини – мальовничого куточка Карпат, де зберігаються самобутні традиції, культура та гостинність гуцульського краю.

Оглядова екскурсія розпочалася з пішого підйому до оглядової вежі. Хоча маршрут був порівняно коротким, крутий схил вимагав певних зусиль, які сповна винагородилися захопливими панорамами Карпат. Дорогою учасники слухали цікаві розповіді гіда Вікторії про історію Верховини, традиції та особливості життя гуцулів.

Від оглядової вежі мандрівники спустилися до музею гуцульського побуту та мистецтва «У трембітаря», розташованого на схилі гори Швейкова. Звивиста гірська стежка привела до затишного дерев’яного будинку, оточеного мальовничими краєвидами. А звуки трембіти, якими зустрів гостей господар музею Микола Ілюк, одразу занурили всіх в атмосферу справжньої Гуцульщини.

Микола Ілюк Сливчуків – заслужений працівник культури України, музикант, керівник народного аматорського ансамблю троїстих музик «Гуцули», представник музичної династії. Його дідусь Микола Сливчук грав на дуді-волинці у легендарному фільмі «Тіні забутих предків», а сам господар музею долучався до різноманітних мистецьких проєктів і кінозйомок. Зокрема його можна побачити у кінострічках «Захар Беркут», «Останній москаль», «Мій карпатський дідусь».

Гірські люди не уявляють свого життя без музики. Здавна вона супроводжувала гуцулів у найважливіші моменти – від хрестин і весіль до родинних свят та обрядів прощання. Саме через музику, старовинні речі та розповіді господаря музею учасники екскурсії відкривали для себе історію, побут, звичаї й традиції Гуцульщини. Особливе зацікавлення викликали традиційні музичні інструменти – трембіта, телінка, ріжок, сопілка, дримба, дуда (коза), цимбали та скрипка. Гості не лише почули їхнє звучання, а й мали нагоду спробувати власні сили у грі на деяких із них. Гуцульські мелодії, дотепні жарти та невимушене спілкування створили особливу атмосферу, яка надовго залишиться в пам’яті учасників подорожі.

Після насиченої прогулянки настав час познайомитися з гастрономічними традиціями Гуцульщини. Наступною зупинкою стала дегустаційна зала «Сирна лавка на горищі», до якої довелося підніматися вузькими дерев’яними сходами. Та, як кажуть гуцули: «Йдіть дгорі сходами і не пилуйтеси. Це лекше, єк у полонину плаєм». Господар закладу Олег Величко гостинно зустрів учасників подорожі та занурив їх у світ гуцульського сироваріння. Розповіді про полонини, традиції виготовлення сиру, життя пастухів і майстерність ватагів супроводжувалися світлинами та відеоматеріалами. А після пізнавальної частини на гостей чекала дегустація 13 видів місцевих сирів – від традиційних гуцульських до твердих витриманих сортів.

Завершальною зупинкою подорожі стало село Яворів Косівського району. Тут учасники відвідали форельне господарство «Еко-форель», скуштували традиційні страви карпатської кухні та помилувалися водоспадом «Яворівська Ніагара».

Такі подорожі нагадують, що згуртованість колективу формується не лише у спільній праці, а й у щирому спілкуванні, взаємній підтримці та приємних моментах, проведених разом.

Ми використовуємо власні та сторонні файли cookies та localStorage для аналізу веб-трафіку та поширення матеріалів. Налаштування конфіденційності