26 липня Президент України зареєстрував у ВРУ законопроєкти № 9532 і № 9533. Ними передбачено продовження воєнного стану та загальної мобілізації з 18 серпня ще на 90 діб, тобто до 15 листопада 2023 року.

27 липня ВРУ підтримала ці законопроєкти за основу та в цілому. Після підписання Президентом та офіційного опублікування закони наберуть чинності.

Наразі воєнний стан діє до 18 серпня 2023 року.

Новини офісу Президента України

Від 1 серпня 2023 року в Україні будуть діяти нові правила мобілізації, проте багато українців не розуміють, як це вплине на видачу повісток.

Загалом в Україні є 4 види повісток. Проте, згідно з законом України, під час воєнного стану призов на строкову службу не відбувається, тому відповідних повісток не видають. Тож наразі в Україні діють 3 види повісток, а саме:

Повістка для уточнення даних.

Її вручають для уточнення та оновлення інформації про склад сім'ї, стан здоров’я військовозобов'язаних, місце роботи тощо.

Повістка на проходження військово-лікарської комісії.

Ця повістка за підписом начальника ТЦК зобов'язує пройти медичне обстеження. До повістки додається картка дослідження та медичного огляду військовозобов'язаного. Після медкомісії у цій картці буде вказаний висновок військово-лікарської комісії про придатність, непридатність чи обмежену придатність до військової служби.

Мобілізаційне розпорядження.

Ця повістка вручається військовозобов'язаному після проходження медкомісії, якщо його визнано придатним до проходження військової служби.

Ці види повісток залишаться і після 1 серпня. Проте зазначимо, що від того дня настануть певні зміни для солдатів строкової служби. Тепер вони за бажанням можуть бути переведені до категорії мобілізованих.

Хто може вручати повістку

Передусім, повістки в Україні мають право вручати уповноважені представники ТЦК. Окрім них таке право мають виконавчі органи сільських, селищних, міських рад і керівники (голови) державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій – проте всі вони можуть це зробити лише в тому випадку, якщо отримали відповідне розпорядження від ТЦК.

За матеріалами Міністерства оборони України

У разі втрати книги обліку трудової книги потрібно скласти відповідний акт за участю довільної кількості учасників.

В акті відобразити з яких причин загубилася або знищена книга обліку трудових книжок. Після оформлення акту видати наказ з основної діяльності про заведення нової книги обліку трудових книжок.

Облік трудових книжок регулюється розділом 7 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом № 58.

Нагадаємо, що відповідно до п. 4 Постанови № 301 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства.

Юридична служба Чернівецького обласного комітету профспілки працівників освіти і науки

Копія документа це документ, що містить точне знакове відтворення змісту чи документної інформації іншого документа і в окремих випадках – деяких його зовнішніх ознак.

Порядок виготовлення, засвідчення та видавання копій документів визначається інструкцією з діловодства установи.

Копія документа повинна відповідати оригіналу, тобто повністю відтворювати інформацію оригіналу і всі його зовнішні ознаки або їх частину.

Взяти до уваги!

Копія набуває юридичної сили лише в разі її засвідчення в установленому порядку.

Напис про засвідчення копії складається зі слів «Згідно з оригіналом», назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів (ініціалу імені) та прізвища, дати засвідчення копії. Напис про засвідчення копії скріплюється відбитком печатки відповідного структурного підрозділу установи або печатки «Для копій» (Правила організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 18.06.2015 № 1000/5).

Юридична служба Чернівецького обласного комітету профспілки працівників освіти і науки

Так, роботодавець може відмовити у наданні працівнику відпустки протягом двох років підряд, але у випадках, коли працівник працює на об`єкті критичної інфраструктури.

Умовами ст.12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» передбачено, що у період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику у наданні будь-якого виду відпусток (крім відпустки у зв’язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури.

Перелік об`єктів, що належать до критичної інфраструктури, визначені Законом України «Про критичну інфраструктуру».

Відповідно до ст.79 Кодексу законів про працю України черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються роботодавцем.

Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і роботодавцем, який зобов’язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну.

У разі перенесення щорічної відпустки новий термін її надання встановлюється за згодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом (ст. 80 Кодексу законів про працю України).

Таким чином, роботодавець може відмовити працівнику у наданні щорічної відпустки поза строками, визначеними графіком відпусток.

Попри це, роботодавець не може відмовити працівникам, які не залучені до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури, у наданні відпусток, надання яких здійснюється в обов’язковому порядку (щорічні відпустки у встановлені графіком строки, навчальні, творчі, для участі у змаганнях, працівникам, які мають дітей тощо).

До уваги!

Постановою КМУ від 9 жовтня 2020 №1109 сфера освіти не віднесена до сектору (підсектору) основних послуг критичної інфраструктури.

Держпраці

Тимчасове заступництво зазвичай застосовують, якщо потрібно замінити працівника, який обіймає вищу посаду. Найчастіше такого працівника вищого рівня замінює працівник посади нижчого рівня.

Щоб покласти на тимчасового заступника виконання обов’язків за посадою тимчасово відсутнього працівника, видають відповідний наказ . Проте роблять це тільки після того, як від майбутнього тимчасового заступника отримали згоду виконувати чужі службові обов’язки.

З наказом працівника — тимчасового заступника ознайомлюють під підпис. Вносити до трудової книжки записи про тимчасове заступництво не потрібно, тому що при переміщенні працівників усередині закладу освіти до трудової книжки заносять дані тільки про переведення співробітника на іншу постійну роботу.

Робота вчителя, на якого покладено виконання обов’язків тимчасово відсутнього заступника директора з навчально-виховної роботи ЗЗСО, вважається тимчасовим заступництвом.

При цьому, тимчасовий заступник виконує у цьому випадку виключно чужі обов'язки, тобто на період заступництва його увільняють від виконання своєї роботи, обумовленої трудовим договором за посадою вчителя.

Про тимчасове заступництво роз’яснюється в листі Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 29.12.65 р. № 30/39 «Про порядок оплати тимчасового заступництва», затвердженому постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 29.12.65 р. № 820/39 "Про порядок оплати тимчасового заступництва"(цей Порядок на сьогодні є діючим).

Відповідно до цього Порядку тимчасовим заступництвом є виконання службових обов'язків за посадою тимчасово відсутнього працівника (у т. ч. відсутність у зв'язку з хворобою, на період щорічної відпустки, відпустки у зв'язку з навчанням тощо), коли це викликано виробничою необхідністю. Тимчасове виконання обов'язків за посадою тимчасово відсутнього працівника покладається на іншого працівника відповідним наказом .

Такому працівникові виплачується різниця між його фактичним посадовим окладом і посадовим окладом працівника, обов'язки якого він тимчасово виконує.

Тому на підставі відповідного наказу такому вчителеві за час виконання обов’язків тимчасово відсутнього заступника директора з навчально-виховної роботи має виплачуватися різниця в розмірах посадових окладів (ставок заробітної плати).

Щодо надбавки за вислугу років, то її виплата гарантована педагогічним працівникам статтею 57 Закону України «Про освіту», яка здійснюється щомісячно у відсотках до посадового окладу (ставки заробітної плати) залежно від стажу педагогічної роботи у таких розмірах: понад 3 роки – 10 %, понад 10 років – 20 %, понад 20 років – 30 %.

При цьому стаж педагогічної роботи обчислюється за однаковими умовами як за посадою вчителя, так і за посадою заступника директора з навчально-виховної роботи, тобто він буде однаковим для виплати надбавки за цими обома посадами.

Порядок обчислення стажу та виплати надбавок за вислугу років затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2001 р. № 78 «Про реалізацію окремих положень частини першої статті 57 Закону України «Про освіту», частини першої статті 25 Закону України «Про загальну середню освіту», частини другої статті 18 і частини першої статті 22 Закону України «Про позашкільну освіту».

Пунктом 8 Порядку № 78 передбачено, що у разі коли педагогічні працівники виконують роботу обсягом менше або більше норми, передбаченої ставкою заробітної плати, розмір надбавки за вислугу років зменшується або збільшується пропорційно навантаженню (обсягу роботи).

Тому за час виконання вчителем на умовах тимчасового заступництва роботи за посадою заступника директора з навчально-виховної роботи має зберігатися виплата гарантованої педагогічним працівникам надбавки за вислугу років відповідно до статті 57 Закону України «Про освіту» у розмірах, залежно від стажу та обсягу педагогічної роботи.

Під час такого тимчасового заступництва обсяг педагогічної роботи педпрацівника не повинен перевищувати 9 годин, а у сільській місцевості 12 годин на тиждень з оплатою за тарифікацією, як це передбачено пунктом 91 Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти, затвердженої наказом Міністерства освіти України від 15.04.1993 № 102, для керівних працівників загальноосвітніх навчальних закладів.

У зв'язку з виробничою необхідністю такий педпрацівник може виконувати ще викладацьку роботу понад цю норму з погодинною оплатою праці в обсязі не більше 240 годин у розрахунку на рік.

У випадках, коли викладаються предмети, де передбачена доплата за перевірку зошитів, розмір доплати під час тимчасового заступництва обчислюється пропорційно навчальному навантаженню, включаючи обсяг з погодинною оплатою праці.

При збереженні покладених на вчителя, який тимчасово виконує обов’язки заступника директора з навчально-виховної роботи, обов’язків класного керівника, завідування кабінетами, майстернями тощо, розмір доплати визначається із ставки заробітної плати вчителя.

У разі відмови вчителів ЗЗСО на тимчасове замісництво відсутнього заступника директора з навчально-виховної роботи, чи можливий інший варіант ?

Так. На тимчасово вільну посаду можна прийняти й особу, яка не є працівником цього підприємства, уклавши з нею строковий трудовий договір.

Взяти до уваги!

Якщо тимчасово відсутній основний працівник під час своєї відсутності (або одразу після повернення) звільняється (незалежно від причин), з тимчасовим працівником строковий трудовий договір припиняється згідно з п. 2 ст. 36 КЗпП. При цьому посада основного працівника стає вакантною і на неї можна у звичайному порядку прийняти будь-якого працівника як за безстроковим, так і за строковим трудовим договором.

Юридична служба Чернівецького обласного комітету профспілки працівників освіти і науки

Міністерство освіти і науки України листом від 13.07.2023 р. № 1/10331-23 надало роз'яснення порядку виконання пункту 34 Порядку військового обліку щодо перевірки наявності військово-облікових документів і факту перебування на військовому обліку вступників до закладів фахової передвищої, вищої освіти.

У листі рекомендують указаним закладам:

1. Акцентувати діяльність приймальних комісій закладів освіти на роботу щодо встановлення наявності військово-облікового документа, а не на визначення його дійсності, правомірності чи легітимності. Врахувати, що до військово-облікових документів не відносяться будь-які документи, що видані не ТЦК (медичні комісії, закордонні дипломатичні установи України, державні органи, підприємства, установи, організації тощо). Військово-облікові документи або довідки про перебування на військовому обліку громадян видаються виключно ТЦК.

2. Факт перебування на військовому обліку вступників за військово-обліковими документами можливо встановити у разі виконання хоча б однієї з наступних умов:

- наявності відміток про приписку до призовної дільниці, перебування на військовому обліку за місцем проживання (реєстрації) або виключення з військового обліку за віком чи за станом здоров'я;

- розташування місця проживання (реєстрацій) вступника на території відповідальності районного ТЦК;

- відповіді на запит (звернення) закладу освіти до відповідного районного ТЦК щодо підтвердження перебування вступника на військовому обліку.

3. Об'єднання території відповідальності ТЦК на декілька районів, зміна назв або перейменування населених пунктів, об'єднання адміністративно-територіальних одиниць у нові, що не відображено у військово-облікових документах, не вважати підставою для відмови у зарахуванні на навчання.

4. Звертати увагу на вік вступників, які надають посвідчення про приписку до призовної дільниці. Вступники у віці старше 27 років на день початку вступної кампанії є військовозобов'язаними та повинні надавати військовий квиток або посвідчення військовозобов'язаного. Вступники 2007 року народження та вступники молодшого віку не повинні надавати військо-облікові документи.

5. У разі прийняття рішень про зарахування на навчання в умовах неможливості подання окремими вступниками військово-облікових документів з об'єктивних причин (наприклад, медична комісія направила вступника на додаткове обстеження тощо), оформлювати документальні зобов'язання вступників подати зазначені документи у стислі і конкретні терміни строком до двох місяців.

6. У разі сумнівів щодо фактів перебування вступників на військовому обліку звертатись до відповідних районних ТЦК.

7. У разі відмови відповідного ТЦК в оформленні вступнику військово-облікового документа невідкладно інформувати Міністерство освіти і науки України для своєчасного реагування та інформування органів військового управління Збройних Сил України, яким підпорядковані районні ТЦК.

Міністерство освіти і науки України

Згідно зі статтею 153 КЗпП, роботодавець не вправі вимагати від працівника виконання роботи, що становить явну небезпеку для життя працівника, а також в умовах, що не відповідають законодавству про охорону праці.

При цьому прямої відповідальності за роботу підприємства під час повітряної тривоги чинне законодавство України наразі не передбачає. Але керівник суб’єкта господарювання зобов’язаний забезпечувати цивільний захист як своїх працівників, так і клієнтів/відвідувачів, у т. ч. під час оповіщення про повітряну тривогу в населеному пункті, де розташоване підприємство.

Стаття 21 Кодексу цивільного захисту України передбачає, що громадяни України мають право на отримання інформації про надзвичайні ситуації або небезпечні події, що виникли або можуть виникнути.

Держпраці

Про скасування обов'язку роботодавця виплачувати середній заробіток мобілізованим працівникам

Виключення норми з ст. 119 КЗпП України про обов'язок роботодавця (гарантії) о збереженні за працівниками, призваними на військову службу середнього заробітку призвело до непорозумінь з боку таких працівників. Через це  виникли випадки позовів до установ та  організацій з вимогою поновити виплату середнього заробітку. Але рішення суду є одностайними. Посилаючись на статтю Кодексу, до якої було внесено зміни, суд відмовляє працівникам у поновленні виплати середнього заробітку. У справі № 181/313/23  позивач спирається на факт, що наказ про виплату йому середнього заробітку було видано до введення в дію норми КЗпП від 19 липня 2022 року та те і норми права не мають зворотної дії у часі. Суд таке твердження відхиляє та вважає, що рішення роботодавець є правомірним на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" від 01 липня 2022 року N 2352-IX. Тобто зміни, зокрема, у частині третій статті 119 КЗпП України, де слова "зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток" замінено словами "зберігаються місце роботи і посада" судом сприймаються як такі, що звільняють роботодавця від обов'язку виплачувати мобілізованим працівникам середній заробіток. Аналогічне ж рішення на користь роботодавця було винесено за результатами розгляду справи № 748/244/23.

Строки виплати середнього заробітку у разі невчасного розрахунку при звільненні

У рішеннях суду щодо виплати середнього заробітку у разі, якщо розрахунок при звільненні працівнику  не був здійснений з вини роботодавця, прослідковується певна закономірність. Суд, керуючись нормами ст.  КЗпП № 116, здебільшого  встає на бік працівника, якому при звільненні не було виплачено всіх сум, що належать йому від підприємства. Нагадаємо, що з 1 липня 2022 року з прийняттям  Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" було внесено зміни у редакцію ст. 117 КЗпП. Наразі ця норма законодавства обмежує строк виплати, за який провадиться виплата середнього заробітку  на рівні шести місяців за умови відсутності спору про розмір таких виплат. Це підтверджує рішення № 462/5977/22. 

Варто звернути увагу, що таким рішенням також підкреслюється, що у визначенні строку, за який провадиться виплата середнього заробітку, потрібно керуватися  тією нормою, що діяла на момент виникнення зобов'язань про виплату (наприклад, це може бути рішення суду, як у випадку вищезазначеної справи). Тобто, якщо рішення про виплату середнього заробітку на користь працівника за час затримки було прийнято до змін, внесених до ст. 114 КзПП від 1 липня 2022 року, , то й обмеження у шість місяців не застосовується.

Розглядаючи тему розрахунку під час звільнень, хотіли б також нагадати, що поряд з важливістю застосування такої норми законодавства як розрахунок в день звільнення постає обов'язковість попереднього письмового повідомленням працівника про розмір нарахованих сум. Суди в своїх рішеннях  (№ 559/1083/23, № 635/2708/23) неодноразово звертаються до цієї норми ст. 116 КзПП, що підкреслює важливість її виконання.

Поновлення працівника на роботі за рішенням суду

Час від часу в практиці суду зустрічаються рішення про поновлення працівників на роботі, та частіше суд стає в таких справах на бік працівників (справа № 490/6883/21). 

Зазначимо, що суд не може змінити підстави розірвання трудового договору чи скасувати накази роботодавця, проте може визнати звільнення незаконним і зобов'язати роботодавця поновити працівника на роботі. В той самий час це не заважає роботодавцям оскаржувати на власний розсуд такі рішення. Проте подальші плани роботодавця щодо оскарження рішення суду, не мають впливати на виконання рішення про поновлення. Варто наголосити, що таке рішення підлягає негайному виконанню  та має відбуватися саме в той день, коли воно було винесено, на що вказує ст. 235 КЗпП України. В пункті 34 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», чітко визначено, що належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі слід вважати видання роботодавцем про це наказу , що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов'язків. Таким чином, законодавство передбачає обов'язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі шляхом видання відповідного наказу, незалежно від того, чи буде дане рішення суду в подальшому оскаржуватися.  

Попередження про істотні зміни в  умовах праці під час дії військового стану

Багато роботодавців у зв'язку з введенням в Україні військового стану вдаються до певних заходів з метою оптимізації та раціоналізації робочих процесів. Якщо такі зміни стосуються трудових обов'язків працівників, це трактуватиметься як істотні зміни в умовах праці та підлягатиме під дію норми пункту 3 ст. 32 КЗпП України. Нагадаємо, що ця норма зобов'язує роботодавця попереджати працівників не пізніше ніж за два  місяці до введення таких змін. Водночас після набуття чинності Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" N 2136-ІХ від 15 березня 2022 року визначено, що у період дії воєнного стану норми частини третьої статті 32 Кодексу законів про працю України та інших законів України щодо повідомлення працівника про зміну істотних умов праці не застосовуються. Судова практика, зокрема рішення по справі № 229/65/22 ще раз доводить правомірність підходу, коли роботодавці під час дії військового стану не дотримуються двомісячного  терміну інформування працівників у разі істотних змін в умовах праці.

За матеріалами Єдиного державного реєстру судових рішень

Особам, які здійснили поховання пенсіонера, виплачується допомога на поховання.

Розмір допомоги на поховання залежить від закону, відповідно до якого було призначено пенсію померлому.

Якщо пенсіонер одержував пенсію, призначену згідно із Законом України від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», то допомога виплачується у розмірі тримісячної пенсії, але не менше п’ятикратного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (13420 грн).

Для тих, кому пенсію було призначено відповідно до Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (або інших законів), розмір допомоги — дві пенсії, що отримував пенсіонер на момент смерті.

Строк звернення за отриманням допомоги на поховання пенсіонера не обмежено в часі.

Пенсійний фонд України