Постанова КМУ від 30.12.2023 № 1487 затверджує Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів.

Обов'язки з ведення військового обліку в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях покладаються на працівників служби персоналу, служби управління персоналом. У разі відсутності штатної одиниці служби персоналу обов'язки з ведення військового обліку покладаються на особу, яка веде облік працівників в державному органі, органі місцевого самоврядування, на підприємстві, в установі, організації.

На посаду відповідального за військовий облік в закладі освіти призначають видавши відповідний наказ, в якому прописують:

ПІБ інспектора з кадрів відділу кадрів, обов’язки з ведення військового обліку в закладі освіти;

розмір доплати за виконання обов’язків, зазначених у пункті наказу;

дату призначення виконуючого обов’язки відповідального за військовий облік.

До ТЦК та СП потрібно надіслати повідомлення про відповідальну особу з ведення військового обліку.

До уваги! За наявності на військовому обліку менше 500 призовників, військовозобов’язаних та резервістів обов’язки щодо ведення військового обліку покладаються на особу служби персоналу, якій встановлюється доплата в розмірі до 50 % посадового окладу, а для державних службовців – в межах економії фонду оплати праці. (пункт 10 Порядку № 1487).

Консультація юридичної служби Чернівецького обласного комітету профспілки працівників освіти і науки

Уряд встановив доплату 20% від посадового окладу медпрацівникам у закладах освіти під час воєнного стану за умови проходження онлайн-курсу.

У Кабінеті Міністрів України схвалили рішення про нарахування доплати у 20% на час дії воєнного стану медичним працівникам, що працюють у закладах освіти та надають кваліфіковану допомогу дітям, які перебувають у стресовому психо-емоційному стані.

Однак, відповідна доплата встановлена за умови проходження онлайн-курсу «Ведення поширених психічних розладів на первинному рівні медичної допомоги із використанням керівництва mhGAP».

Стати учасником онлайн-курсу можна на платформі Академії НСЗУ за посиланням.

Відповідні зміни внесені до постанови КМУ «Деякі питання оплати праці медичних працівників закладів освіти» від 03.02.2021 р. № 67.

Джерело: https://oplatforma.com.ua/news/73476-dlya-medpratsivnikiv-u-shkolakh-vstanovili-doplatu-20-vid-okladu?utm_source=letter_news&utm_medium=email&utm_campaign=letter_PUDZ_news_06.02.2024

Працівника, який працює тривалий час і не надавав відповідні військово-облікові документи, звільнити за цією підставою з роботи не можна.

Однак на роботодавця покладений обов’язок вести списки персонального військового обліку на підприємствах, в закладах, установах.

Тому можна перевіряти в громадян наявність військового квитка у паперовій або електронній формі (з використанням мобільного застосунку «Дія») як під час оформлення на роботу, так і в осіб, уже прийнятих на роботу.

Нагадаємо, військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів, якими є:

для призовників – посвідчення про приписку до призовної дільниці;

для військовозобов’язаних – військовий квиток або тимчасове посвідчення військовозобов’язаного;

для резервістів – військовий квиток.

Консультація юридичної служби Чернівецького обласного комітету профспілки працівників освіти і науки

Так, має. Додаткова відпустка працівникам, які мають дітей, надається одному з батьків (матері або батькові). Батько на рівні з матір’ю має право на додаткову відпустку як працівник, що має дитину з інвалідністю, але за умови, що мати не скористалася такою відпусткою у відповідному році. Проте, у разі якщо батько позбавлений батьківських прав, він не має права на таку відпустку.

Джерело: Держпраці

Працівниця має двох дітей до 15 років. Копії свідоцтва про народження є в особовій справі. Але працівниця ніколи не зверталась з заявою про надання додаткової соціальної відпустки на дітей, не приносила довідку, що батько не користується такою відпусткою. Через це у роботодавця виникли деякі питання:

Чия має бути ініціатива – працівника чи роботодавця запропонувати піти у додаткову відпустку?

Стаття 19 Закону про відпустки передбачає надання додаткової відпустки одному з батьків, які мають двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину з інвалідністю, або які усиновили дитину, матері (батьку) особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, одинокій матері, батьку дитини або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (ст. 73 КЗпП).

Отже, граничний вік дитини, який враховується при визначенні права працівниці на додаткову відпустку на дітей становить 15 років. При цьому надання такої відпустки прив’язане саме до календарного року. Тож додаткова відпустка на дітей має надаватися в будь-який час календарного року, незалежно від відпрацьованого часу та часу народження дитини, до чи після.

Таким чином, працівниця має право на додаткову відпустку на дітей за рік, в якому діти досягають граничного віку, тобто 15 років, а починаючи з року, наступного за роком, у якому діти досягли граничного віку, вона втрачає право на отримання такої відпустки.

Тож може бути два варіанти: Працівниця може звернутися із заявою до роботодавця з проханням надати їй додаткову відпустку на двох дітей за відповідний період (періоди) та надати окрім свідоцтва на дітей, довідку з місця роботи батька дітей про те, що він не скористався цим правом раніше (таке право батько має з 09.05.2021 р.). До цієї дати право на таку відпустку мала тільки мати, тому за попередні роки (до 2021 р.) підтверджуюча довідка не потрібна.

Також ініціатором може виступати і роботодавець, який вже знає про те, що у працівниці є діти. Він може запитати у неї інформацію про наявність дітей, і у разі надання такої інформації, надати їй відпустку з метою зменшення витрат при виплаті компенсації у разі звільнення.

Чи має роботодавець обов'язок контролю за тим, кому які додаткові відпустки треба надати?

Так, роботодавець може здійснювати контроль за тим, які види додаткових відпусток надавати працівникам, тому що під основні та додаткові відпустки створюється (звісно, не всіма роботодавцями) резерв відпусток і він має планувати свої витрати.

Але без отримання інформації від працівників роботодавець не зможе надати їм відповідні відпустки. Тому роботодавець може інформувати працівників про їхні права та про те, що вони повинні надати йому відповідну інформацію для реалізації цих прав.

Нормативними документами не передбачено відповідальність роботодавця за відсутність такого контролю. Закон про відпустки є доступним для всіх, тож працівники мають можливість самостійно дбати про реалізацію своїх прав і надавати роботодавцю необхідну інформацію.

Чи є обов'язок роботодавця виплачувати компенсацію за ненадання додаткової відпустки при звільненні, якщо не було прохання у заяві?

Законодавством не передбачено строку давності, після якого втрачається право на додаткову соціальну відпустку працівникам, які мають дітей. Тому, якщо працівник з якихось причин не скористався цим правом і не використав цю відпустку за минулий рік або ж за кілька попередніх років, то він має право використати цю відпустку у разі звільнення. Тоді незалежно від підстав, йому має бути виплачена компенсація за всі невикористані дні відпустки, згідно із ст. 24 Закону про відпустки. Додаткова відпустка на дітей/компенсація розраховується за правилами розрахунку щорічної відпустки/компенсації за невикористану щорічну відпустку.

Тому, якщо працівниця надала роботодавцю копії свідоцтва про народження дітей, роботодавець зобов’язаний буде при звільненні виплатити працівниці компенсацію при звільненні. При цьому прохання в заяві не зазначається. Але потрібно пам’ятати, що перед тим, як виплачувати компенсацію за додаткову відпустку на дітей, працівниця має надати своєму роботодавцю довідку з місця роботи батька дітей про те, що він не скористався цим правом раніше. Таке право батько має з 09.05.2021, до цієї дати право на таку відпустку мала тільки мами, тому за попередні роки (до 2021 р.) підтверджуюча довідка не потрібна.

Роботодавець у день звільнення має провести остаточний розрахунок (з виплатою всіх належних сум) при звільненні за ст. 116 КЗпП з дотриманням умов викладених у ч. 1 ст. 47 КЗпП.

Як бачимо, у роботодавця є свій інтерес в тому, щоб вчасно надавати відпустки працівникам, які мають дітей – тоді не доведеться виплачувати великі суми компенсацій при звільненні, а витрати на оплату цих відпусток будуть рівномірно розподілені протягом звітних років.

Яка відповідальність за ненадання додаткової відпустки та відсутність її компенсації, якщо не було заяви з проханням надати таку відпустку?

Якщо працівник надавав роботодавцю інформацію про дітей, а йому ця відпустка не надавалася і при звільненні не були компенсовані дні відпустки, то відповідальність настає за несвоєчасний розрахунок при звільненні. При проведенні розрахунку в інші строки, ніж визначено ст. 116 КЗпП, роботодавець зобов’язаний виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більше ніж за шість місяців (ст. 117 КЗпП).

Несвоєчасний розрахунок зі звільненим працівником може призвести до штрафів, а саме:

посадових осіб роботодавця можуть притягти до адміністративної відповідальності згідно зі ст. 41 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі від 30 до 100 НМДГ (від 510 до 1 700 грн);

до роботодавця можуть застосувати фінансову відповідальність у вигляді штрафу згідно зі ст. 265 КЗпП. При затримці розрахунку не більше місяця штраф становитиме 1 МЗП згідно з абз. 8 ч. 2 ст. 265 КЗпП. При затримці виплати більш ніж на один місяць,- штраф 3 МЗП, установленої на момент виявлення порушення, згідно з абз. 3 ч. 2 ст. 265 КЗпП.

Звертаємо увагу, якщо роботодавець не виплатить належних працівникові коштів у день звільнення і середнього заробітку за час затримки розрахунку, то колишній працівник має право звернутися до суду, на підставі ст. 233 КЗпП.

Вищезазначеного штрафу та нарахування середнього заробітку за час затримки під час воєнного стану можна уникнути, якщо роботодавець доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили. Проте таке звільнення роботодавця від відповідальності за несвоєчасну оплату праці не звільняє його від обов'язку виплати залишкову саму суму компенсації.

Втім, навряд чи вдасться притягнути роботодавця до відповідальності, якщо працівник, який має дітей, вже звільнився, а під час роботи він не надавав інформації про дітей і не просив надати йому цю відпустку. Не було подано документів – не було й підстав надавати відпустку, і вини роботодавця в цьому немає.

Консультація юридичної служби Чернівецького обласного комітету профспілки працівників освіти і науки

Відповідно до статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

Оскільки в статті 148 КЗпП України відсутня вказівка щодо виду відпустки, то будь-яка відпустка, яка передбачена Законом України «Про відпустки» або іншими законами, не рахується при визначенні строку для застосування дисциплінарного стягнення.

Разом з тим роботодавцю слід пам’ятати, що дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Порядок застосування дисциплінарного стягнення встановлюється статтею 149 КЗпП України, яка передбачає: до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. При цьому відсутність таких пояснень не перешкоджає застосуванню стягнення, якщо власник зможе довести те, що пояснення від працівника він зажадав, але працівник їх не дав. Як правило, на підтвердження відмови працівника дати пояснення по суті порушення трудової дисципліни є акт, складений за підписом трьох осіб.

Окрім цього, статтею 149 КЗпП України передбачено, що за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення, це відповідає правилу частини першої статті 61 Конституції, яке забороняє за одне й те саме порушення двічі притягати до юридичної відповідальності одного і того ж виду.

Стягнення оголошується в наказі і повідомляється працівникові під розписку.

Консультація юридичної служби Чернівецького обласного комітету профспілки працівників освіти і науки

Законом України «Про відпустки» від 15.11.1996 № 504/96-ВР (далі — Закон про відпустки) передбачено надання двох видів відпусток без збереження заробітної плати: відпусток, що надаються працівникам в силу суб’єктивного права, що належить їм за законом, тобто в обов’язковому порядку (ст. 25 Закону про відпустки), і відпусток, що надаються за погодженням сторін, тобто роботодавця і працівника (ст. 26 Закону про відпустки).

На час надання відпусток без збереження заробітної плати за працівником зберігається його місце роботи.

Якщо працівник повний місяць перебував у відпустці без збереження заробітної плати, йому не зараховується страховий стаж, в т. ч. для пенсії, оскільки не сплачені страхові внески.

Відпустка без збереження заробітної плати, що надається працівникові в обов’язковому порядку та відпустка без збереження заробітної плати за згодою сторін надаються лише за бажанням працівника, а не з ініціативи роботодавця.

Але, мають місце випадки, коли роботодавці, не маючи коштів на оплату праці працівників, замість оформлення простою або проведення процедури скорочення, примусово відправляють працівників у відпустку без збереження заробітної плати.

Примусове відправлення працівників у відпустки без збереження заробітної плати є грубим порушенням законодавства про працю.

За це роботодавця в установленому порядку має бути притягнуто до відповідальності.

Державний контроль за дотриманням законодавства про працю, в т. ч. про відпустки, здійснює Державна інспекція України з питань праці та її територіальні органи, до якої працівники мають право звернутися за захистом своїх трудових прав.

Консультація юридичної служби Чернівецького обласного комітету профспілки працівників освіти і науки