Якщо працівник захворів під час щорічної відпустки, а саме основної, додаткової відпусток, а також додаткової соціальної відпустки працівника, що має дітей, вона продовжується після закінчення хвороби працівника, або її невикористана частина переноситься на інший період.

Продовження чи перенесення основної чи додаткової відпустки у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю гарантоване законом, однак ні Кодекс законів про працю України, ні Закон «Про відпустки» не передбачають звернення працівника з заявою про продовження відпустки, як і необхідності отримання на це згоди роботодавця, оскільки період надання відпустки сторонами вже узгоджено. Єдиним обов'язком працівника є повідомлення роботодавця про тимчасову непрацездатність, яка має бути засвідчена у встановленому порядку, тобто шляхом видачі належним чином оформленого листка непрацездатності.

Раніше така відпустка не продовжувалась автоматично, чим вміло користувались недобросовісні роботодавці. Щоб продовжити відпустку, працівник повинен був подати заяву з відповідним проханням та додати до неї копію листка тимчасової непрацездатності. Роботодавець повинен був на підставі поданої заяви видати наказ про продовження відпустки на кількість днів тимчасової непрацездатності працівника. Самостійне продовження відпустки вважалося прогулом, що могло потягти за собою звільнення.

Однак суди України змінили правову позицію в питанні продовження щорічної відпустки у разі тимчасової непрацездатності працівника, що припадає на період такої відпустки. Наразі під час розгляду справ, що стосуються таких випадків, суди дотримуються позиції, що продовження щорічної відпустки у разі тимчасової непрацездатності працівника, що настала під час відпустки, відбувається автоматично, тобто без відповідної заяви працівника. Відсутність заяви про продовження відпустки не може скасувати законодавчо встановлений обов'язок роботодавця продовжити відпустку на дні тимчасової непрацездатності.

Однак звертаємо увагу також на те, що за відсутності у роботодавця можливості продовжити відпустку він може скористатися своїм правом та відкликати працівника з відпустки, якщо для цього є законодавчо встановлені підстави (постанова Великої Палати Верховного Суду від 13.10.2020 р. у справі № 712/9213/18). Нова правова позиція ВП ВС у цьому питанні значно розширила права найманого працівника задля збереження балансу інтересів сторін трудових правовідносин, що є необхідним у побудові демократичного суспільства.

Таким чином, відсутність заяви про продовження відпустки не може бути підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення за прогул без поважних причин у тому випадку, якщо найманий працівник попередить роботодавця про хворобу, яка припала на час відпустки, та надасть належним чином оформлений листок непрацездатності. А якщо працівник захоче перенести невідгуляну частину відпустки на інший час, він має написати відповідну заяву й узгодити це з роботодавцем, а роботодавець має видати про це відповідний наказ та ознайомити з ним працівника.

Разом з тим, питання про перенесення відпустки на інший період сторони мають узгодити відповідно до загальної процедури, тобто як працівник, так і роботодавець мають визначитися, чи відповідає новий період відпустки їх інтересам та чи не порушуються процес організації праці, визначений роботодавцем, та право на відпочинок працівника. Перенесення відпустки передбачає звернення працівника з відповідною заявою до роботодавця та видання наказу роботодавцем, що свідчить про волевиявлення сторін на погодження з новим періодом надання відпустки.

Розберемося в практичній реалізації цієї гарантії.

Види відпусток, які підлягають продовженню / перенесенню

У п. 1 ч. 2 ст. 11 Закону про відпустки сказано, що в разі тимчасової непрацездатності працівника роботодавець повинен щорічну відпустку продовжити або перенести. Види щорічних відпусток визначено в п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону про відпустки:

– основна щорічна відпустка;

– додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці;

– додаткова відпустка за особливий характер праці;

– інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Також перенесенню підлягають додаткові відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину – особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, про що вказано в ч. 7 ст. 20 Закону про відпустки:

Витяг з документа

«Додаткові відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину – особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, надаються понад щорічні відпустки, передбачені статтями 6, 7 і 8 цього Закону, а також понад щорічні відпустки, встановлені іншими законами та нормативно-правовими актами, і переносяться на інший період або продовжуються у порядку, визначеному статтею 11 цього Закону».

Такі відпустки надають працівникам, зазначеним у ст. 19 Закону про відпустки, а саме:

– матері (батьку), які мають двох чи більше дітей віком до 15 років або дитину з інвалідністю;

– особам, які усиновили дитину;

– матері (батьку) особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи;

– одинокій матері;

– батьку дитини або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі в разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі);

– особі, яка взяла під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи;

– одному з прийомних батьків.

Отже, вимога щодо продовження або перенесення поширюється тільки на щорічні відпустки та додаткові відпустки працівникам, що мають дітей, які підлягають наданню на підставі ст. 19 Закону про відпустки (лист Мінсоцполітики від 25.07.2019 р. № 1115/0/206-19).

Решта відпусток не підлягають обов'язковому перенесенню через хворобу працівника. Ідеться, зокрема, про відпустки у зв'язку з навчанням, творчі, соціальні відпустки та відпустки без збереження заробітної плати.

Яка тимчасова непрацездатність підлягає врахуванню

З огляду на ст. ст. 13 та 15 Закону № 1105 тимчасова непрацездатність застрахованої особи настає в разі:

– її захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві;

– догляду за хворою дитиною;

– догляду за хворим членом сім'ї;

– догляду за дитиною віком до трьох років або дитиною з інвалідністю віком до 18 років у разі хвороби матері або іншої особи, яка доглядає за цією дитиною;

– догляду за дитиною віком до 14 років або дитиною з інвалідністю віком до 18 років.

Зверніть увагу

У п. 3.11 Інструкції № 455 сказано, що коли мати або інша працююча особа, яка доглядає за хворою дитиною, перебуває в цей час у щорічній (основній чи додатковій) відпустці, то листок непрацездатності підлягає виданню з дня, коли мати або інша працююча особа, яка здійснює догляд за хворою дитиною, повинна стати до роботи. Також відповідно до пп. "б" п. 3.15 листок непрацездатності не підлягає виданню для догляду за хворою дитиною в період щорічної (основної та додаткової) відпусток.

Звісно, відкриваючи листок непрацездатності особі, яка здійснює догляд за дитиною, лікар не може перевірити, чи перебуває ця особа у відпустці. Проте якщо застрахована особа не повідомила лікаря про те, що вона перебуває у щорічній чи додатковій відпустці відповідно до ст. 19 Закону про відпустки, то це не дає їй формального права на перенесення чи продовження відпустки. У такому разі листок непрацездатності не є підставою для виконання роботодавцем вимог п. 1 ч. 2 ст. 11 Закону про відпустки.

Оплата днів хвороби

Уповноважений керівником установи працівник згідно з частиною 3 статті 22 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 № 1105-XIV (далі – Закон № 1105) приймає рішення про призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності на підставі листка непрацездатності зі статусом «готово до сплати» у кабінеті страхувальника на порталі ПФУ. Рішення та листок непрацездатності є підставою для нарахування:

оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності;

допомоги по тимчасовій непрацездатності.

Хвороба під час відпустки для працівника не є перешкодою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності згідно з абзацом 3 частини 2 статті 15, частини 1 статті 16 Закону № 1105.

Денну виплату бухгалтер розрахує за Порядком обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затвердженим постановою КМУ від 26.09.2001 № 1266 (далі – Порядок № 1266).

Після обчислення сум допомоги по тимчасовій непрацездатності бухгалтер сформує та подає до органу ПФУ заяву-розрахунок для отримання фінансування. Після отримання коштів від ПФУ він виплатить належні суми працівнику.

Зміни до табелю обліку робочого часу

На підставі наказу про продовження чи перенесення відпустки, рішення про призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності працівник-табелювальник складає зміни до табелю обліку робочого часу за місяць, на який припала тимчасова непрацездатність. Ці документи будуть підставою аби провести перерахунок оплати відпустки через лікарняний.

У цих змінах щодо працівника зазначають правильні відомості щодо днів відпустки та хвороби. Замість буквеного/цифрового коду «В»/08 дні щорічної основної відпустки, на які припала хвороба під час відпустки, будуть позначені кодом:

«ТН»/26 – якщо згідно з рішенням про призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності усі дні хвороби підлягатимуть оплаті;

«НН»/27 – якщо за цим рішенням окремі дні хвороби не підлягатимуть оплаті, наприклад, у зв’язку з порушенням режиму чи інших підстав, що визначені у частині 2 статті 16 Закону № 1105.

На підставі наказу про перенесення відпустки та змін до табелю обліку робочого часу за ці дні бухгалтер сторнує відпускні.

Якщо ж хвороба під час відпустки спричинила продовження щорічної відпустки на кількість днів хвороби, це також відображають у змінах до табелю обліку робочого часу. Тобто після коду «ТН»/26, який засвідчує останній день хвороби, буде відображена за кодом «В»/08 щорічна основна відпустка, у т. ч. продовжена.

Документальне оформлення продовження відпустки

Як у разі продовження відпустки, так і в разі її перенесення на інший термін, працівник і роботодавець повинні узгодити це.

У ч. 4 ст. 11 Закону про відпустки сказано:

Витяг з документа

«У разі перенесення щорічної відпустки новий термін її надання встановлюється за згодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом. Якщо причини, що зумовили перенесення відпустки на інший період, настали під час її використання, то невикористана частина щорічної відпустки надається після закінчення дії причин, які її перервали, або за згодою сторін переноситься на інший період з додержанням вимог статті 12 цього Закону».

Водночас, як було вказано в листі Мінсоцполітики від 31.01.2012 р. № 30/13/133-12, працівник не може "на свій розсуд вирішувати питання про перенесення відпустки на період, безпосередньо наступний за днем припинення дії цих обставин", а "невикористана частина щорічної відпустки по закінченні зазначених обставин не використовується працівником самостійно, вона має бути надана".

Аналогічний за суттю висновок є й у листі Мінсоцполітики від 21.03.2019 р. № 369/0/206-19:

Витяг з документа

«Строки, на які переноситься або продовжується відпустка, установлюються за угодою між працівником та роботодавцем. Тому продовження або перенесення відпустки оформляється новим наказом (розпорядженням) на підставі листка тимчасової непрацездатності та заяви працівника».

Тож для того, щоб у роботодавця були підстави перенести або продовжити відпустку у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю працівника, він має отримати від нього відповідну заяву (див. зразок 1).

Частину відпустки, на яку вона підлягає продовженню або перенесенню, надають за допомогою видання наказу роботодавця (див. зразок 2) на підставі листка тимчасової непрацездатності працівника та його заяви. Роботодавець має право визначати термін для такої частини відпустки з урахуванням специфіки виробництва та періодів відпусток, наданих іншим працівникам відповідно до графіка відпусток.

Необхідно також внести зміни до графіка відпусток (лист Мінсоцполітики від 25.07.2019 р. № 1115/0/206-19).