Посада кожного працівника повинна відповідати Класифікатору професій ДК 003:2010 (далі – Класифікатор). Якщо посади, на яку прийнято працівника, немає в Класифікаторі, роботодавця можуть оштрафувати.

Вимогу про те, що посади працівників повинні відповідати Класифікатору, закріплено в п. 2.14 Інструкції № 58 «Про порядок ведення трудових книжок». Зокрема, цією нормою встановлено, що записи в трудових книжках про найменування роботи, професії або посади здійснюють відповідно до найменувань професій і посад, які зазначені в Класифікаторі.

Важливо: посада працівника повинна однаково звучати в трудовій книжці, наказі про прийняття на роботу, трудовому договорі (якщо він укладався в письмовій формі) і штатному розписі.

Отже, у разі виявлення невідповідності найменування посади Класифікатору професій, керівнику закладу необхідно вчинити такі дії:

1) Порівняти штатний розпис і Класифікатор професій.

Якщо необхідно буде змінити невідповідні професії (посади) з урахуванням вимог частини третьої статті 32 КЗпП, оскільки зміна найменування посад працівників розцінюється як зміна істотних умов праці, то про такі зміни працівники мають бути повідомлені роботодавцем не пізніше ніж за два місяці (в період дії воєнного стану повідомити працівника про зміну істотних умов праці та її оплати слід не пізніше, як до запровадження таких умов, тобто хоча б за день до змін).

Тому, навіть якщо в результаті назви посади працівника коло його посадових обов’язків не змінюється, рекомендуємо все ж себе убезпечити, ознайомивши працівника під підпис із майбутніми змінами в строк, визначений частиною третьою статті 32 КЗпП.

Якщо заклад освіти не бажає проходити процедуру, вказану в частині третій статті 32 КЗпП, необхідно попросити працівника написати заяву з проханням привести найменування його посади у відповідність до Класифікатора професій ДК 003:2010. У цьому випадку чекати два місяці не доведеться.

2) Видати наказ про приведення найменувань посад працівників у відповідність до вимог Класифікатора професій ДК 003:2010.

3) Видати наказ про внесення змін до штатного розпису або викласти штатний розпис у новій редакції.

 4) Видати наказ про внесення змін до пункту наказу про прийняття/переведення, в якому неправильно зазначено назву роботи, посади або професії працівника.

 5) На підставі наказу про внесення змін до наказу про прийняття на роботу (переведення) учинити запис до трудової книжки працівника.

6) Учинити зміни до інших документів, що містять найменування посади/професії працівника.

Консультація правової служби Чернівецького обласного комітету профспілки працівників освіти і науки

Відкликання з щорічної відпустки допускається за згодою працівника лише для відвернення стихійного лиха, виробничої аварії або негайного усунення їх наслідків, для відвернення нещасних випадків, простою, загибелі або псування майна підприємства та в інших випадках, передбачених законодавством.

Проте, виробнича необхідність не є підставою для відкликання працівника з відпустки, навіть при його згоді.

А ось перенести відпустку в такому випадку на інший період цілком можливо.

Консультація правової служби Чернівецького обласного комітету профспілки працівників освіти і науки

Зміни, які з 24.12.2023 Закон від 22.11.2023 р. 3494-IX уніс до КЗпП, Законів «Про відпустки» від 15.11.1996 р. № 504/96-ВР (далі — Закон № 504) та «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 р. № 2136-IX (далі — Закон № 2136), позначилися на порядку визначення стажу, який впливає на тривалість щорічних відпусток.

Періоди, які враховують до стажу для цілей надання щорічної основної відпустки, визначено в ч. 1 ст. 9 Закону № 504. Серед них, зокрема, у п. 4 вказано:

час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому не виплачувалася заробітна плата у порядку, визначеному статтями 25 і 26 цього Закону, за винятком відпустки без збереження заробітної плати для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі якщо дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний) або якщо дитина, якій не встановлено інвалідність, хвора на тяжке перинатальне ураження нервової системи, тяжку вроджену ваду розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічне, онкогематологічне захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкий психічний розлад, гостре або хронічне захворювання нирок IV ступеня, — до досягнення дитиною шістнадцятирічного віку, а якщо дитині встановлено категорію «дитина з інвалідністю підгрупи А» або дитина, якій не встановлено інвалідність, отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги — до досягнення дитиною вісімнадцятирічного віку.

Отже, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 9 Закону № 504 тривалість відпустки без збереження заробітної плати, наданої відповідно до ст. ст. 25 або 26 цього Закону, включають до стажу для цілей надання щорічної основної відпустки.

Проте з 24.12.2023 до ст. 26 Закону № 504 внесено зміни, і наразі її редакція передбачає:

–        За сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 30 календарних днів на рік.

–        На час загрози поширення епідемії, пандемії, необхідності самоізоляції працівника у випадках, встановлених законодавством, та/або у разі виникнення загрози збройної агресії проти України, надзвичайної ситуації техногенного, природного чи іншого характеру роботодавець на прохання працівника може надавати йому відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку, визначеного частиною першою цієї статті. Тривалість такої відпустки визначається угодою сторін.

Час перебування у відпустках, зазначених у частинах першій і третій цієї статті, не зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 9 цього Закону.

Тобто безпосередньо в ст. 26 Закону № 504 вказано, що не зараховують до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, час перебування у відпустках:

за сімейними обставинами та з інших причин (тривалістю не більше 30 календарних днів на рік);

на час загрози поширення епідемії, пандемії, необхідності самоізоляції працівника у випадках, установлених законодавством (без обмеження 30-денним строком);

у разі виникнення загрози збройної агресії проти України (без обмеження 30-денним строком). Варто додати, що з 24.12.2024 ч. 3 ст. 12 Закону № 2136 також визначає заборону на включення до стажу для надання щорічної відпустки тривалість відпусток без збереження заробітної плати, наданих роботодавцем протягом періоду дії воєнного стану на прохання працівника без обмеження 30-денним строком;

у разі виникнення загрози надзвичайної ситуації техногенного, природного чи іншого характеру (без обмеження 30-денним строком).

Таким чином, наразі положення п. 4 ч. 1 ст. 9 Закону № 504 суперечать положенням ст. 26 цього Закону.

Проте саме положення ст. 26 Закону № 504 мають пріоритет з 24.12.2023, адже в цьому випадку може бути застосовано класичний для юридичної практики принцип — «закон пізніший має перевагу над давнішим» (див. п. 2.1 Рішення Конституційного Суду України від 18 червня 2020 року № 5-р(II)/2020).

Слід зважати на те, що крім вище вказаних обмежень ч. 3 ст. 12 Закону № 2136 визначає заборону на включення до стажу для надання щорічної відпустки тривалість відпусток без збереження заробітної плати наданих роботодавцем у період дії воєнного стану (тривалістю не більше 90 календарних днів) за заявою працівника, який виїхав за межі території України або набув статусу внутрішньо переміщеної особи.

Щодо відпусток, зазначених у ст. 25 Закону № 504, то їх тривалість не зменшує стаж для надання щорічної основної відпустки.

Консультація правової служби Чернівецького обласного комітету профспілки працівників освіти і науки

Якщо до війни Кодексом законів про працю України було заборонено звільнення працівника за ініціативи роботодавця в період його тимчасової непрацездатності, або перебування у відпустці, то зараз ст. 5 Закону України «Про організацію трудових відносин у період дії воєнного стану» від 15.03.2022 р. № 2136-IX допускає можливість роботодавця звільнити працівника у період тимчасової непрацездатності, у період перебування у відпустці (крім відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами та відпустки по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку) із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у «лікарняному», або першим днем після відпустки.

Підстави звільнення працівника за ініціативою роботодавця визначені статтями 40, 41 КЗпП. Звільнення працівників за ініціативою роботодавця з підстав запровадження воєнного стану не допускається і може кваліфікуватися як грубе порушення законодавства про працю, за що статтею 172 Кримінального кодексу України передбачена кримінальна відповідальність.

Консультація правової служби Чернівецького обласного комітету профспілки працівників освіти і науки

До страхового стажу зараховуються ті періоди, протягом яких людина підлягала загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню, а з дати набрання чинності Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058-IV (з 1 січня 2004 року) — враховуються місяці, в яких сплачено страхові внески.

Після 1 січня 2004 року до страхового стажу зараховуються періоди, коли людина перебувала на обліку в центрі зайнятості і отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності) або матеріальну допомогу в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації (стаття 24 зазначеного Закону).

Тобто якщо людина зараз перебуває на обліку в центрі зайнятості й отримує допомогу по безробіттю, цей період буде зараховано до страхового стажу. Для обчислення пенсії за час перебування на обліку в центрі зайнятості буде враховано заробіток в розмірі мінімальної заробітної плати.

Консультація правової служби Чернівецького обласного комітету профспілки працівників освіти і науки

Ні. На підставі заяви працівника про надання відпустки з наступним звільненням видається два накази: про надання відпустки і про звільнення. Тому, що накази про надання відпусток і накази про звільнення мають різні строки зберігання — 5 і 75 років відповідно до Перелік типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів, затверджений наказом Мін’юсту від 12.04.2012 № 578/5.

Консультація правової служби Чернівецького обласного комітету профспілки працівників освіти і науки