Стаття 3 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.022 р. № 2136-IX дозволяє роботодавцеві в період дії воєнного стану переводити працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, без його згоди, якщо така робота не протипоказана працівникові за станом здоров’я, лише для відвернення або ліквідації наслідків бойових дій, а також інших обставин, що становлять або можуть становити загрозу життю чи нормальним життєвим умовам людей.

Оплата праці за виконану нову роботу не може бути нижчою від середньої заробітної плати за попередньою роботою.

Консультація правової служби Чернівецького обласного комітету профспілки працівників освіти і науки

Так, має право, якщо немає обмежень щодо роботи за сумісництвом.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці й укласти трудовий договір на одному або одночасно на кількох підприємствах, в установах, організаціях. Умова: законодавство, колективний договір або угода сторін не передбачають іншого (ч. 2 ст. 21 Кодексу законів про працю України; КЗпП).

Якщо дитина потребує домашнього догляду, одному з її батьків обов’язково надають відпустку без збереження заробітної плати. Її тривалість визначають у медичному висновку, але не довше ніж до досягнення дитиною шестирічного віку (ч. 7 ст. 179 КЗпП).

Оформити таку відпустку — право, а не обов’язок працівниці. До того ж КЗпП не зобов’язує оформлювати її на основному місці роботи й за сумісництвом. Тому працівниця може на основному місці роботи перебувати у відпустці й водночас працювати за сумісництвом.

Консультація правової служби Чернівецького обласного комітету профспілки працівників освіти і науки

Постановою КМУ від 10.09.2024 № 1045 внесено зміни до Правил надання послуг поштового зв’язку, затверджених постановою КМУ від 05.03.2009 № 270.

Зокрема, уточнено, що пересилання за межі України дозволів на право носіння зброї, трудових книжок, військових квитків, документів, що посвідчують особу, здійснюється виключно в реєстрованих міжнародних поштових відправленнях.

Нагадаємо, що згідно з п. 4.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Мінпраці, Мін’юсту і Мінсоцзахисту від 29.07.1993 № 58, якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то роботодавець у цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки. Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника.

Без звільнення видача трудової книжки на руки працівникам можлива тільки в районах активних бойових дій. Так, згідно зі ст. 7 Закону № 21361 період дії воєнного стану порядок організації діловодства з питань трудових відносин, оформлення і ведення трудових книжок та архівного зберігання відповідних документів у районах активних бойових дій визначається роботодавцем самостійно, за умови забезпечення ведення достовірного обліку виконуваної працівником роботи та обліку витрат на оплату праці.

Консультація правової служби Чернівецького обласного комітету профспілки працівників освіти і науки

Це тотожні поняття. До 2004 року пенсії називалися трудовими, а після цього поняття «трудова» пенсія зникло.

Відповідно до статті 2 Закону «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.991 р. № 1788-XII, були прописані види державних пенсій:

Трудові пенсії:

за віком;

за інвалідністю;

за втратою годувальника;

за вислугу років.

Соціальні пенсії.

У 2004 році набув чинності Закон «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058-IV. На підставі нього раніше призначені пенсії були перераховані за новими правилами. Відповідно до статті 9 цього закону, в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:

пенсія за віком;

пенсія за інвалідністю;

пенсія за втратою годувальника.

Фактично тепер пенсія просто називається пенсією без приставки «трудова». Враховуючи, що тепер це закон про пенсійне страхування і вона залежить від сплати страхових внесків, то умовно таку пенсію можна назвати страховою.

Можна на це подивитися і під іншим кутом. Раніше говорили «стаж роботи», а з 2004 року це правильно називати «страховим стажем». Раніше стаж зараховувався на підставі трудової книжки, а зараз на підставі даних про сплату страхових внесків. На сьогодні і той і той стаж враховується і все це умовно можна назвати «загальним стажем».

Який потрібен стаж, щоб вийти на пенсію у 60, 63 чи 65 років:

Таблиця для виходу на пенсію починаючи з 2024 року по 2028 рік.

Відповідно до статті 10 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” людина, яка має право на різні види пенсій (за віком, по інвалідності, у зв’язку з втратою годувальника), обирає один з цих видів пенсії. Питання вибору виду пенсії людина вирішує самостійно, як правило, орієнтуючись на те, розмір якої пенсії вищий.

Водночас на обчислення розмірів різних видів пенсії впливають певні особливості. Так, пенсія по інвалідності II групи призначається в розмірі 90% пенсії за віком. При цьому для обчислення такої пенсії за віком до страхового стажу зараховується додатковий стаж – період з дня встановлення інвалідності до досягнення віку 60 років.

У випадках, коли інвалідність встановлено в молодому віці, тривалість додаткового стажу досить велика, тому перехід на пенсію за віком не завжди є доцільним.

З питанням переходу з пенсії по інвалідності на пенсію за віком варто звертатися тим, хто після призначення пенсії по інвалідності продовжував працювати, оскільки якщо пенсіонер продовжував працювати та набув не менш як 24 місяці страхового стажу і вперше переходить з пенсії по інвалідності на пенсію за віком, застосовуються правила обчислення розміру пенсії як для нового призначення пенсії (враховується середня заробітна плата за три календарні роки, що передують року звернення за переходом на пенсію за віком).

Важливо!

Переведення з одного виду пенсії на інший відбувається з дати подання заяви з усіма необхідними документами.

Джерело: Пенсійний фонд України

Основним законодавчим актом України, який регулює питання захисту трудових прав громадян, є Кодекс законів про працю (далі – КЗпП України). Нормами статті 21 КЗпП України забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема за віком.

Досягнення пенсійного віку не є підставою для звільнення працівника за ініціативою роботодавця, також КЗпП України не визначено особливих умов звільнення працівників, які досягли пенсійного віку. Отже,  законодавство України не дозволяє звільняти працівників на підставі досягнення ними пенсійного віку, але не містить заборони щодо звільнення такої категорії працівників на загальних підставах.

Якщо працівник, який досяг пенсійного віку, бажає й надалі працювати, роботодавець може його звільнити за власною ініціативою лише у випадках, визначених КЗпП України у статті 40 «Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу» та у статті 41 «Додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з окремими категоріями працівників за певних умов». У цих статтях міститься вичерпний перелік підстав, за якими роботодавець з власної ініціативи може звільнити працівника.

Звільнення працівника за будь-якими іншими підставами не дозволяється.

Працівники, які досягли пенсійного віку, мають право працювати і отримувати заробітну плату і також мають право на пенсію, яка оформлюється Пенсійним фондом України.

Слід зазначити, що під час дії воєнного стану, діють обмеження та особливості організації трудових відносин, відповідно до статті 5 Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», у період дії воєнного стану допускається звільнення працівника з ініціативи роботодавця у період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці (крім відпустки у зв’язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку) із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність, або першим робочим днем після закінчення відпустки.

Джерело: Держпраці

Допомога на поховання надається в разі смерті застрахованої особи або членів сім’ї, які перебували на її утриманні (ч. 1 ст. 20 Закону України від 23.09.1999 № 1105-XIV «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування»):

дружини (чоловіка);

дітей, братів, сестер та онуків, які не досягли 18 років або старших цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до 18 років (братів, сестер та онуків — за умови, що вони не мають працездатних батьків), а здобувачів професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти із числа осіб, зазначених у цьому пункті, які навчалися за денною формою здобуття освіти, — до 23 років;

батька, матері;

діда, баби за прямою лінією спорідненості.

Допомога на поховання застрахованої особи призначається члену сім’ї померлого або особі, яка здійснила поховання, на підставі:

заяви особи, яка здійснила поховання;

документа, що посвідчує особу;

витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги на поховання або довідки про смерть.

До членів сім’ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого, відносяться особи, якщо вони:

були на повному його утриманні;

одержували від померлого допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Не вважаються такими, що перебували на утриманні застрахованої особи, члени сім’ї, які мали самостійні джерела засобів до існування (одержували заробітну плату, пенсію тощо).

Розмір допомоги на поховання складає 4100 грн.

Для отримання допомоги особа, яка здійснила поховання, має звернутися до роботодавця та надати:

заяву про виплату допомоги на поховання;

документ, що посвідчує особу;

фінансові документи, які підтверджують витрати на поховання;

довідку з банківськими реквізитами для перерахунку коштів;

свідоцтво про смерть;

витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть.

Рішення про призначення допомоги на поховання приймається страхувальником (роботодавцем) або уповноваженими ним особами не пізніше дня, що настає за днем звернення, і виплачується не пізніше наступного робочого дня після отримання страхувальником (роботодавцем) страхових коштів від Пенсійного фонду України.

У разі ліквідації (реорганізації) підприємства, установи, організації за отриманням виплати члену її сім’ї або особі, яка здійснила поховання, слід звернутися безпосередньо до будь-якого сервісного центру Пенсійного фонду на території України, незалежно від місця реєстрації чи проживання.

Джерело: Пенсійний фонд України

Припинення трудового договору оформлюйте наказом роботодавця.

Нагадаємо, щонаказ про припинення трудового договору у зв’язку зі смертю можна оформити двома способами:

за типовою формою № П-4, затвердженою наказом Держстату від 05.12.2008 № 489,

за формою, відмінною від типової, складеною від повідно до вимог ДСТУ 4163:2020.

Підставою для наказу буде свідоцтво про смерть працівника, видане державним органом реєстрації актів цивільного стану.

Документ виготовляють друкарським способом за єдиним для всієї держави зразком. Свідоцтво має індивідуальні серію та номер. Форму і правила заповнення свідоцтва про смерть затверджено постановою КМУ «Про затвердження зразків актових записів цивільного стану, описів та зразків бланків свідоцтв про державну реєстрацію актів цивільного стану» від 10.11.2010 № 1025.

Коли кадровик отримує свідоцтво про смерть працівника, слід виготовити 2 копії:

для оформлення наказу;

призначення допомоги на поховання.

Підстава для припинення трудового договору в наказі — пункт 8-2 статті 36 КЗпП. Наказ про припинення трудового договору підписує керівник підприємства. Після підписання такого наказу зареєструйте його у Журналі реєстрації наказів з кадрових питань тривалого строку зберігання, проставте дату реєстрації та реєстраційний індекс.

Копію наказу передайте до бухгалтерії під підпис у графі «Куди направлено копії (витяги)» Журналу реєстрації наказів з кадрових питань тривалого строку зберігання. В журналі зазначте дату передання копії наказу.

Важливо!

Належним чином оформлене свідоцтво про смерть або ж рішення суду є підставою для припинення трудових відносин з померлим працівником. Поки у вас на руках не буде такого документа, припинити трудовий договір з таким працівником не вийде.

Кому виплатити зарплату померлого працівника?

За правилами ч. 1 ст. 1227 Цивільного кодексу суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Отже, невиплачену за життя зарплату працівника за правилами Цивільного Кодексу треба виплатити членам сім'ї.

При цьому, зверніть увагу, що ч. 6 ст. 83 КЗпП регулює це питання по-своєму і зазначає, що у разі смерті працівника грошова компенсація за невикористані ним дні щорічних відпусток, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, виплачується спадкоємцям. Як бачимо, якщо ст. 1227 ЦК говорить про виплату зарплати працівника, що помер, членам сім'ї, то в цій нормі вже з'являються не члени сім'ї, а «спадкоємці».

У більшості випадків судова практика вважає, що заробітну плату (у тому числі грошову компенсацію за невикористані померлим дні щорічних відпусток, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей) члени сім'ї померлого або оголошеного померлим можуть одержати відразу після відкриття спадщини (в день смерті, або в день, з якого особа оголошується померлою), а спадкоємці (не члени сім'ї) - у строк, установлений для прийняття спадщини, тобто через шість місяців з дати смерті (рішення Деснянського районного суду м. Києва у справі № 754/12893/16-ц від 11.12.2017 р.).

Таким чином, судова практика визнає можливість виплати компенсації за невикористану відпустку членам сім'ї померлого. Основний аргумент: компенсація за невикористані дні відпустки входить до фонду додаткової заробітної плати (п.п. 2.2.12 Інструкції зі статистики заробітної плати)

У свою чергу, суми зарплати виплачуються членам сім'ї померлого, тому роботодавець також має право виплатити членам сім'ї померлого працівника й компенсацію за невикористану відпустку.

Члени сім'ї: хто це?

Відповідно до ст. 3 Сімейного кодексу сім'ю складають особи, які одночасно:

1) спільно проживають;

2) пов'язані спільним побутом;

3) мають взаємні права та обов'язки.

Які документи знадобляться?

Якщо за отриманням виплат до вас звернувся член сім'ї померлого, який підходить під вищезгадані вимоги, він повинен надати підтвердні документи. Отже, для отримання виплат померлого родич повинен:

1) написати заяву на виплату;

2) надати копії підтвердних документів, серед яких:

• свідоцтво про смерть працівника або рішення суду;

• документи, що підтверджують, що він був членом сім'ї померлого (копія свідоцтва про шлюб, копія свідоцтва про народження (про усиновлення)), копії документів, які підтверджують факт спільного проживання, загального побуту, взаємних прав і обов'язків, кровного споріднення).

Працівник помер, а спадкоємці не з'являються: що робити із заробітною платою?

Трапляється й таке, що ніхто не звертається за належними померлому виплатами.

У такому разі рекомендовано надіслати на адресу померлого рекомендований лист, щоб повідомити про належні суми працівникові.

Якщо такі дії ні до чого не призвели, у роботодавця є два варіанти:

- зберігати кошти, які належать працівникові, до появи спадкоємців. Списувати суму зарплати не можна;

- звернутися до послуг нотаріуса. Установа як боржник може погасити свій борг шляхом внесення заробітної плати, що належить померлому, на депозит нотаріуса (ч. 1 ст. 537 ЦК, лист Мін'юсту від 12.03.2012 р. № 113-0-2-12/13.1). Підтверджує факт унесення коштів на депозит квитанція, яку нотаріус видає після того, як переконається у надходженні коштів на рахунок.

Трапляються й випадки, коли зарплату померлого вже зараховані на зарплатний рахунок, а потім тільки з'ясувалося, що такий працівник помер. Що ж робити у такому разі? Виходить, що виконати положення ч. 1 ст. 1227 ЦК вже не вийде?

У такому разі повідомте банк про смерть працівника, а він, у свою чергу, повинен закрити рахунок клієнта, щоб не допустити зняття грошей особами, які не мають на це права, адже проконтролювати цей процес ані ви, ані банк вже не можете.

У такому разі ці суми вже входять до складу спадщини померлого й будуть отримані членами сім'ї або іншими особами тільки після прийняття спадщини.

Консультація правової служби Чернівецького обласного комітету профспілки працівників освіти і науки