18 травня у Голосі України офіційно опублікували Закон № 3696-IX про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо удосконалення відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Закон набув чинності з 19 травня 2024 року.

Законом визначено наступні розміри адмінштрафів для громадян, посадових та юридичних осіб:

порушення призовниками, військовозобов’язаними, резервістами правил військового обліку — тягне за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот нмдг (3400–5100 грн). Повторне порушення — штраф від трьохсот до п’ятисот нмдг (3400–8500 грн). В особливий період — штраф від однієї тисячі до однієї тисячі п’ятисот нмдг (17 000–25 500 грн);

порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію — тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п’ятисот нмдг (5100–8500 грн) і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об’єднань — від однієї тисячі до однієї тисячі п’ятисот (17 000–25 500 грн). Повторне — штраф на громадян від п’ятисот до семисот нмдг (8500–11 900 грн) і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об’єднань — від однієї тисячі п’ятисот до двох тисяч нмдг (25 500–34 000 грн). В особливий період — штраф на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п’ятисот нмдг (17 000-25 500 грн) і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об’єднань — від двох тисяч до трьох тисяч п’ятисот нмдг (34 000–42 500).

Адміністративне стягнення за вчинення в особливий період порушень правил військового обліку та мобілізації, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Консультація правової служби Чернівецького обласного комітету профспілки працівників освіти і науки

Переведення працівника на іншу роботу на тому ж підприємстві, організації, в установі не тягне за собою припинення трудового договору, а передбачає лише зміну посади, роботи та\або обов'язків, які виконує працівник при фактичному продовженні трудових відносин. В розпорядчому документі необхідно зробити посилання на ч. 1 ст. 3 2 К З п П та відмітити згоду працівника із зазначенням, що працівника переведено на іншу посаду на тому ж самому підприємстві.

Відповідно до ст. 32 КЗпП, переведення на іншу роботу допускається тільки за згодою працівника (за винятком випадків, передбачених статтею 33 КЗпП, та в інших випадках, передбачених законодавством).

Консультація правової служби Чернівецького обласного комітету профспілки працівників освіти і науки

Стаття 47 Кодексу законів про працю України зобов’язує роботодавця в день звільнення видати працівникові копію наказу про звільнення та письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми.

Всі вказані в повідомленні виплати, відповідно до статті 116 КЗпП, також проводяться в день звільнення.

Якщо працівник у цей день не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення ним вимоги про розрахунок.

Також, роботодавець зобов’язаний на вимогу працівника учинити до його трудової книжки належні записи про звільнення.

Консультація правової служби Чернівецького обласного комітету профспілки працівників освіти і науки

Порядок надання відпусток без збереження заробітної плати під час дії воєнного стану визначається:

Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2136-IX (далі — Закон № 2136);

Законом України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР (далі — Закон № 504);

Кодексом законів про працю України.

Зазначеними вище законодавчими актами під час дії воєнного стану передбачена можливість надання працівникам відпусток за без збереження заробітної плати під час дії воєнного стану за декількома окремими підставами. За одними такими підставами (п. 4 ст. 12 Закону № 2136, ст. 25 Закону № 504) відпустки без збереження заробітної плати надаються в обов’язковому порядку, за сімейними обставинами та з інших причин працівникам може надаватися відпустка без збереження заробітної за угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом (ст. 26 Закону № 504). Розглянемо підстави та особливості надання відпусток без збереження заробітної плати більш детально.

1. Пункт 4 ст. 12 Закону № 2136, відпустка тривалістю 90 календарних днів, що надається в обов’язковому порядку

У період дії воєнного стану роботодавець за заявою працівника, який виїхав за межі території України або набув статусу внутрішньо переміщеної особи, в обов’язковому порядку надає йому відпустку без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у заяві, але не більше 90 календарних днів, без зарахування часу перебування у відпустці до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 9 Закону № 504.

Роботодавець не може відмовити працівнику в наданні цієї відпустки.

Відпустка за цією підставою надається один раз за ввесь період дії воєнного стану.

Тобто якщо працівник один раз скористався своїм правом на таку відпустку, то права на таку відпустку до кінця дії воєнного стану він вже не має.

Законодавством не встановлено жодних обмежень щодо використання зазначеної відпустки частинами, тобто працівник може взяти відразу всі 90 календарних днів відпустки, або використати відпустку частинами упродовж дії воєнного стану.

2. Відпустки з підстав передбачених, ст. 25 Закону № 504

Статтею 25 Закону № 504 встановлено, що відпустка без збереження заробітної плати за бажанням працівника надається в обов’язковому порядку у наступних випадках:

матері або батьку, який виховує дітей без матері (в тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), що має двох і більше дітей віком до 15 років або дитину з інвалідністю, — тривалістю до 14 календарних днів щорічно;

чоловікові, дружина якого перебуває у післяпологовій відпустці, — тривалістю до 14 календарних днів;

матері або іншим особам, зазначеним у частині третій статті 18 та частині першій статті 19 Закону № 504, в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, — тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку, а в разі якщо дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний) або якщо дитина, якій не встановлено інвалідність, хвора на тяжке перинатальне ураження нервової системи, тяжку вроджену ваду розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічне, онкогематологічне захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкий психічний розлад, гостре або хронічне захворювання нирок IV ступеня, — не більш як до досягнення дитиною шістнадцятирічного віку, а якщо дитині встановлено категорію «дитина з інвалідністю підгрупи А» або дитина, якій не встановлено інвалідність, отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги — до досягнення дитиною вісімнадцятирічного віку. Перелік тяжких захворювань, розладів, травм, станів тощо, що дає право працівнику на отримання відпустки без збереження заробітної плати на дитину, якій не встановлена інвалідність, затверджується Кабінетом Міністрів України;

матері або іншій особі, зазначеній у частині третій статті 18 Закону, для догляду за дитиною віком до 14 років на період оголошення карантину на відповідній території;

учасникам війни, членам сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членам сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України — тривалістю до 14 календарних днів щорічно. Особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, статус яких встановлений відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», — тривалістю до 21 календарного дня щорічно;

особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною, — тривалістю до 21 календарного дня щорічно;

пенсіонерам за віком та особам з інвалідністю III групи — тривалістю до 30 календарних днів щорічно;

особам з інвалідністю I та II груп — тривалістю до 60 календарних днів щорічно;

особам, які одружуються, — тривалістю до 10 календарних днів;

працівникам у разі смерті рідних по крові або по шлюбу: чоловіка (дружини), батьків (вітчима, мачухи), дитини (пасинка, падчірки), братів, сестер — тривалістю до 7 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місця поховання та назад; інших рідних — тривалістю до 3 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місця поховання та назад;

працівникам для догляду за хворим рідним по крові або по шлюбу, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, — тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більше 30 календарних днів;

працівникам для завершення санаторно-курортного лікування — тривалістю, визначеною у медичному висновку;

працівникам, допущеним до вступних іспитів у вищі навчальні заклади, — тривалістю 15 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місцезнаходження навчального закладу та назад;

працівникам, допущеним до складання вступних іспитів в аспірантуру з відривом або без відриву від виробництва, а також працівникам, які навчаються без відриву від виробництва в аспірантурі та успішно виконують індивідуальний план підготовки, — тривалістю, необхідною для проїзду до місцезнаходження вищого навчального закладу або закладу науки і назад;

сумісникам — на термін до закінчення відпустки за основним місцем роботи;

ветеранам праці — тривалістю до 14 календарних днів щорічно;

працівникам, які не використали за попереднім місцем роботи щорічну основну та додаткові відпустки повністю або частково і одержали за них грошову компенсацію, — тривалістю до 24 календарних днів у перший рік роботи на даному підприємстві до настання шестимісячного терміну безперервної роботи;

працівникам, діти яких у віці до 18 років вступають до навчальних закладів, розташованих в іншій місцевості, — тривалістю 12 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місцезнаходження навчального закладу та у зворотному напрямі. За наявності двох або більше дітей зазначеного віку така відпустка надається окремо для супроводження кожної дитини;

працівникам, які є членами пожежно-рятувальних підрозділів для забезпечення добровільної пожежної охорони не менше року, — тривалістю до 5 календарних днів щороку, а членам добровільних формувань цивільного захисту — тривалістю до 5 календарних днів у рік залучення їх до виконання завдань із запобігання та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій у складі добровільних формувань цивільного захисту;

працівникам, які приступили до роботи після звільнення з військової служби у зв’язку із закінченням особливого періоду або оголошенням демобілізації, — тривалістю до 60 календарних днів.

Працівникам, які навчаються без відриву від виробництва в аспірантурі, протягом четвертого року навчання надається за їх бажанням один вільний від роботи день на тиждень без збереження заробітної плати.

Окремо звертаємо увагу, що відповідно до ч. 2 статті 12 Закону № 2136 у період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику у наданні будь-якого виду відпусток (крім відпустки у зв’язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури.

3. Відпустка без збереження заробітної плати за згодою сторін (ст. 26 Закону № 504).

Згідно статті 26 Закону № 504 за сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 30 календарних днів на рік.

На час загрози поширення епідемії, пандемії, необхідності самоізоляції працівника у випадках, встановлених законодавством, та/або у разі виникнення загрози збройної агресії проти України, надзвичайної ситуації техногенного, природного чи іншого характеру роботодавець на прохання працівника може надавати йому відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку, визначеного частиною першою цієї статті. Тривалість такої відпустки визначається угодою сторін.

Час перебування у відпустках, зазначених у частинах першій і третій статті 26 Закону № 504 не зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 9 цього Закону.

Таким чином на період дії воєнного стану за сімейними обставинами та з інших причин працівнику може бути надана відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між сторонами трудового договору = працівником і роботодавцем.

Консультація правової служби Чернівецького обласного комітету профспілки працівників освіти і науки

Працівникам, які працюють на електронно-обчислювальних та обчислювальних машинах, надають щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці (далі — відпустка за роботу на комп’ютері) тривалістю до 4 календарних днів (п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону про відпустки; п. 58 розд. XXII «Загальні професії за всіма галузями господарства» Списку № 2).

Умови надання такої відпустки прописуйте у колективному або трудовому договорі, а саме:

перелічіть посади і професії працівників, які мають право на відпустку за роботу з комп’ютером;

встановіть конкретну тривалість цієї відпустки;

визначте порядок обліку робочого часу, коли працівник фактично був зайнятий роботою на комп’ютері.

До стажу роботи, що дає право на відпустку за роботу на комп’ютері, зараховуйте час:

фактичної роботи на комп’ютері, якщо працівник працює з ним не менше ніж половину тривалості робочого дня;

щорічних основної і додаткових відпусток за роботу із шкідливими, важкими умовами та особливий характер праці;

роботи вагітних, яких на підставі медичного висновку перевели на легшу роботу, де вони не зазнають впливу несприятливих виробничих факторів.

Чи можна відмовити у відпустці за роботу на комп’ютері

Додаткову відпустку надавайте, коли робота на комп’ютері триває не менше ніж половину робочого дня.

У період воєнного стану роботодавцеві дозволено ухвалювати рішення понад щорічну основну відпустку надати будь-який вид відпустки (за окремими винятками) без збереження зарплати. Невикористані дні такої відпустки переносять на період після припинення або скасування воєнного стану (абз. 3 ч. 1 ст. 12 Закону № 2136).

Ця норма є достатньо суперечливою, адже фактично дозволяє надати відпустку або її частину без оплати. Мінекономіки стверджує: така можливість з’явилася у роботодавців із 24.12.2023, а тому стосується лише відпусток, що працівник заробив після 24.12.2023.

У період воєнного стану роботодавець не має права відмовитися надати працівникові відпустку за роботу на комп’ютері за поточний робочий рік.

Якщо не маєте фінансової можливості оплатити таку відпустку, поясніть працівникові, що він скористається нею пізніше. Це дасть роботодавцеві змогу не застосовувати норм, що передбачають надання цієї відпустки без оплати.

Зважте також, що можете відмовити працівникові у відпустці будь-якого виду, якщо він залучений до виконання мобілізаційного завдання (замовлення) або робіт:

на об’єктах критичної інфраструктури;

з виробництва товарів оборонного призначення.

На період воєнного стану роботодавець зі своєї ініціативи може зупиняти дію окремих положень колдоговору (ч. 1 ст. 11 Закону № 2136). Це стосується додаткових гарантій, що їх передбачає власне колдоговір. Право на щорічні відпустки регламентоване законодавчо. Тому положень колдоговору про тривалість відпустки за роботу на комп’ютері, а також про перелік професій і посад працівників, які мають на неї право, не призупиняйте. Але за погодженням профспілки або трудового колективу можна внести зміни до колдоговору про скорочення тривалості такої відпустки.

Чи можна скористатися відпусткою за роботу на комп’ютері за попередні робочі роки

У період воєнного стану роботодавець може відмовитися надавати працівникові невикористані дні щорічної відпустки (абз. 5 ч. 1 ст. 12 Закону № 2136).

Відпустка за роботу на комп’ютері належить до щорічних. Тому Держпраці вважає (Лист Держпраці від 07.02.2024 № 195/2/2.1-3В-24а), що в період воєнного стану можна відмовитися надати працівникові невикористані дні такої відпустки за минулі роки.

Водночас у разі звільнення працівника в період воєнного стану йому виплачують грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки (ч. 1 ст. 12 Закону № 2136; ч. 1 ст. 24 Закону по відпустки).

Після використання щорічної основної відпустки за поточний рік працівник може забажати замість відпустки за роботу на комп’ютері отримати за неї грошову компенсацію (ч. 4 ст. 24 Закону про відпустки).

Грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки, до якої увійде відпустка за роботу на комп’ютері, виплачуйте за заявою мобілізованого працівника (ч. 2 ст. 24 Закону про відпустки).

За яких умов працівник не заробить відпустку за роботу на комп’ютері

Відпустку за роботу на комп’ютері надавайте пропорційно до фактично відпрацьованого часу. До нього зараховуйте дні, коли працівник фактично був зайнятий роботою на комп’ютері не менше ніж половину тривалості робочого дня, встановленої для професії, посади (п. 6, 7 Порядку № 16).

Мінсоцполітики (Листи Мінсоцполітики від 15.11.2006 № 237/13/82-06, від 11.08.2014 № 348/13/116-14)  і Держпраці неодноразово наголошували, що роботодавці мають вести облік часу, відпрацьованого на комп’ютері. При цьому законодавство не визначає, у якій спосіб обліковувати час роботи на комп’ютері. Тому вирішуйте це на свій розсуд. Головне — мати обліковий документ із позначками: хто з працівників, у які дні та скільки годин працював безпосередньо на комп’ютері.

Якщо в деякий проміжок часу працівник не працює на комп’ютері, не враховуйте цей період до стажу для надання відпустки за роботу на комп’ютері.

До нього не потрапить час:

відпустки без збереження зарплати;

простою;

призупинення дії трудового договору;

тимчасової непрацездатності;

упродовж якого зберігаєте за працівником середній заробіток, увільняєте його від роботи;

проходження військової служби;

відпусток, за винятком щорічних основної і додаткових відпусток за роботу із шкідливими, важкими умовами і за особ­ливий характер праці;

відпустки для догляду за дитиною до досягнення трьох (шести) років;

прогулів та відсутності на роботі з поважних причин.

Обов’язково ведіть облік робочого часу на комп’ютері.

Тому якщо працівник протягом робочого року перебувавав у простої та відпустці без збереження зарплати або з ним призупиняли трудовий договір, він не заробив днів відпустки за роботу на комп’ютері.

Працівники, яких перевели на дистанційну роботу, мають право на відпустку за роботу на комп’ютері, якщо визначили порядок обліку робочого часу, що вони проводять за комп’ютером. Працівник має інформувати про час роботи безпосередньо на комп’ютері, а той, хто відповідає за облік робочого часу, — робити позначки у табелі обліку робочого часу (відомості, журналі, іншому документі або електронній обліковій системі).

Якщо не ведете такого обліку, не зможете визначити, чи заробив працівник право на відпустку за роботу на комп’ютері.

Джерело: Судово-юридична газета

Як працюватиме послуга у 2024

Як і минулого року, батьки отримуватимуть виплату від держави на рахунок у ПриватБанку, який вони мають відкрити спеціально під цю виплату.

За отримані кошти батьки зможуть купити путівку для дитини в той заклад, який вони самі оберуть. Обрати можна буде серед закладів, які беруть участь у проєкті.

Сума виплати на одну дитину становитиме 15 980 грн (п’ять прожиткових мінімумів для дітей віком 6–18 років). Вартість оздоровлення дитини залежатиме від категорії дитячого закладу оздоровлення та відпочинку.

Хто може скористатися послугою

Путівки через “єОздоровлення” зможуть отримати:

діти з інвалідністю, які виховуються в малозабезпечених сім’ях;

діти з багатодітних малозабезпечених сімей.

Послугою можна буде скористатися тільки в тому випадку, якщо дитина НЕ отримувала в поточному році путівки до дитячих закладів оздоровлення та відпочинку, придбаної за рахунок коштів державного або місцевого бюджету будь-якого рівня.

Яка географія закладів оздоровлення і відпочинку

Цьогоріч дітей за програмою “єОздоровлення” прийматимуть заклади у Вінницькій, Волинській, Закарпатській, Івано-Франківській, Львівській, Рівненській, Тернопільській, Чернівецькій, Хмельницькій областях та в місті Києві, якщо вони внесені до Державного реєстру майнових об’єктів оздоровлення і відпочинку та мають облаштоване укриття. На відміну від минулого року, тепер заклад не обов’язково має розташовуватися в карпатському регіоні та мати вищу категорію.

За повідомленням Мінсоцполітики України