Оновлено
25-05-2022
12:46

Актуальні новини

2022-04-01 06:35:40
Бюлетень роз’яснень поточного законодавства за період з 14 по 21 березня 2022 року 

1.В умовах воєнного стану вчителям гарантовано збереження місця роботи та заробітку

 

Верховна Рада прийняла Закон «Про внесення змін до деяких законів України щодо державних гарантій в умовах воєнного стану, надзвичайної ситуації або надзвичайного стану» (законопроект № 7133).

Зокрема Закон України «Про освіту» доповнено ст. 57-1 «Державні гарантії в умовах воєнного стану, надзвичайної ситуації або надзвичайного стану», згідно з якою здобувачам освіти, працівникам закладів освіти, установ освіти, наукових установ, у тому числі тим, які в умовах воєнного стану, надзвичайної ситуації або надзвичайного стану в Україні або в окремих її місцевостях, оголошених у встановленому порядку (особливий період) вимушені були змінити місце проживання (перебування), залишити робоче місце, місце навчання, незалежно від їхнього поточного місця проживання (перебування), на час особливого періоду, гарантується:

1) організація освітнього процесу в дистанційній формі або в будь-якій іншій формі, що є найбільш безпечною для його учасників;

2) збереження місця роботи, середнього заробітку, виплата стипендії та інших виплат, передбачених законодавством;

3) місце проживання (пансіон, гуртожиток тощо) та забезпечення харчуванням (у разі потреби).

Забезпечення державних гарантій, визначених вище, створення безпечного освітнього середовища, організацію здобуття освіти, освітнього процесу в умовах воєнного стану, надзвичайної ситуації або надзвичайного стану (особливого періоду) в межах своєї компетенції здійснюють:

1) органи виконавчої влади, органи військового командування, військові, військово-цивільні адміністрації та органи місцевого самоврядування, їхні представники, посадові особи (керівники, голови, начальники), органи управління (структурні підрозділи) у сфері освіти;

2) заклади освіти, установи освіти, наукові установи, їх засновники;

3) громадські об’єднання, благодійні організації та фізичні особи, які здійснюють благодійну (волонтерську) діяльність.

Органи, зазначені в абзаці другому частини другої цієї статті, мають право видавати в межах своєї компетенції обов’язкові до виконання на відповідній території, в тому числі спільні, рішення, розпорядження, накази і директиви для реалізації державних гарантій, визначених вище, в умовах воєнного стану, надзвичайної ситуації або надзвичайного стану (особливого періоду).

Центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки здійснює нормативно-правове забезпечення функціонування системи освіти і науки та має право видавати накази, обов’язкові до виконання на всій території України, з питань створення безпечного освітнього середовища, організації здобуття освіти, освітнього процесу та інших питань у сфері освіти і науки, що не урегульовані законодавством в умовах воєнного стану, надзвичайної ситуації або надзвичайного стану (особливого періоду). Дія у часі таких наказів обмежується строком особливого періоду, вони не є регуляторними актами та підлягають державній реєстрації винятково у випадку, якщо зачіпають права, свободи, законні інтереси і стосуються обов’язків громадян та юридичних осіб.

__________________________________________________________

 

2.Варіанти звільнення працівників у період воєнного стану

 

У зв’язку з військовою агресією Російської Федерації проти України 24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан.

Перш за все, потрібно зазначити, що станом на сьогодні діє трудове законодавство, яке не містить кардинальних особливостей щодо звільнення працівників у період воєнного стану.

Одночасно, 15 березня 2022 року, Верховна Рада прийняла в цілому Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (законопроект № 7160), який серед іншого, містить положення, якими врегульовано особливості розірвання трудового договору.

До уваги!

Наразі станом на 21.03.2022 року остаточного тексту вказаного Закону не оприлюднено, тому на даний час можемо оперувати тільки текстом законопроекту.

Тобто, до моменту набрання чинності Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування) підстави для звільнення залишаються незмінними — ті, що передбачені у Кодексі законів про працю України, без додаткових положень, які б давали роботодавцю право припинити трудові відносини із працівником, через воєнний стан.

За яких умов трудовий договір може бути припинено?

Варто зазначити, що трудовий договір все ж може бути припинено, у випадку, якщо працівник і роботодавець не мають проти цього заперечень (за угодою сторін — ст. 36 КЗпП України), або в односторонньому порядку за власним бажанням працівника (ст. 38 КЗпП України).

Якщо ініціатива припинення трудового договору належить працівникові, то за загальним правилом, він зобов’язаний подати заяву до роботодавця про своє бажання звільнитися з займаної посади за два тижні до бажаної дати звільнення. Винятками є обставини, що перешкоджають виконанню трудових обов’язків, а також переїзд на нове місце проживання, вагітність, інвалідність чи інші обставини, передбачені ч. 1 ст. 38 КЗпП України.

У випадку припинення трудових відносин за угодою сторін — сторони можуть узгодити день звільнення без прив’язки до обов’язкового строку відпрацювання.

Варто звернути увагу, що Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (наразі не набрав чинності) працівнику надано право звільнитися за власною ініціативою без двотижневого строку попередження у зв’язку з одночасною наявністю двох умов:

а) ведення бойових дій в районах, в яких розташоване підприємство, та

б) загроза для життя і здоров’я працівника

Винятки, у яких таке звільнення не допускається:

примусове залучення до суспільно-корисних робіт в умовах воєнного часу;

залучення до виконання робіт на об’єктах, віднесених до критичної інфраструктури.

Якщо трудовий договір укладено на визначений строк або на час виконання певної роботи, то такі трудові відносини можна розірвати на підставах, визначених у ст. 39 КЗпП України, а саме: на вимогу працівника в разі його хвороби, інвалідності, які перешкоджають виконанню роботи за договором або порушення власником, уповноваженим ним органом законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору.

Незалежно від введення карантинних обмежень трудовий договір може бути розірваний за ініціативи роботодавця.

Звільняти працівників у період воєнного стану роботодавець може без ризику бути притягнутим до відповідальності, якщо таке звільнення є законним (на підставах, зазначених у ст. 40 КЗпП України). У випадках, наприклад, змін в організації праці, у тому числі ліквідації, реорганізації підприємства, скорочення чисельності або штату працівників, виявленої невідповідності працівника займаній посаді внаслідок недостатньої кваліфікації чи систематичного невиконання обов’язків без поважних причин та інших підстав.

Є й додаткові підстави для звільнення, передбачені у статті 41 КЗпП України. До них відносяться: грубе порушення трудових обов’язків певними категоріями працівників, винні дії керівника (внаслідок чого заробітна плата виплачувалася несвоєчасно або в розмірах, нижчих від установленого законом розміру мінімальної заробітної плати) чи працівника (якщо ці дії дають підстави для втрати довіри до нього з боку роботодавця), вчинення аморального проступку, порушення, пов’язані з нормами Закону України «Про запобігання корупції» або припинення повноважень посадових осіб.

Одночасно, у випадках звільнення з ініціативи роботодавця мають бути додатково задокументовані обставини звільнення. Наказ про звільнення повинен містити підстави звільнення з посиланням на пункт і статтю КЗпП України. Роботодавець зобов’язаний ознайомити працівника з таким наказом під його особистий підпис та надати копію наказу, а також у день звільнення видати працівникові оформлену трудову книжку і провести розрахунок з працівником. При отриманні трудової книжки працівник розписується в особистій картці та книзі обліку трудових книжок, а роботодавець зобов’язаний здійснити встановлені законом виплати, зокрема, за відпрацьований час та компенсацію за невикористані дні відпустки.

Отже, якщо якась із вищенаведених підстав виникла у період воєнного стану, звільнення працівника буде законним, а роботодавець не нестиме жодної відповідальності за таке звільнення.

Звільнення персоналу під час воєнного стану можливе?

Стаття 40 КЗпП України передбачає можливість розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, а також строкового трудового договору до закінчення строку його чинності власником або уповноваженим ним органом у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі, ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Простіше кажучи, працівник може бути звільнений у разі скорочення.

Водночас при звільненні працівників на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП, аби таке звільнення було законним і не порушувало трудові гарантії, воно повинно відповідати наступним вимогам:

1 Повідомити первинну профспілкову організацію про заплановане скорочення чисельності або штату працівників.

У разі, якщо планується звільнення, роботодавець повинен завчасно, але не пізніше ніж за три місяці (!) до запланованих звільнень надати профспілковим організаціям інформацію щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини наступних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також провести з профспілками певні консультації (ч. 3 ст. 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»).

2. Видати наказ про скорочення чисельності або штату працівників.

Наказ повинен бути обґрунтованим у частині підстав скорочення чисельності або штату працівників. Також у ньому мають бути зазначено перелік посад, кількість та категорії працівників, які будуть виключені із штатного розпису.

3. Отримати згоду профспілки на розірвання трудового договору з конкретним працівником.

Варто звернути увагу, що Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (наразі не набрав чинності), встановлено, що норми статті 43 Кодексу законів про працю України (необхідність отримання згоди профспілки) не застосовуються, крім випадків звільнення працівників підприємств, установ або організацій, обраних до профспілкових органів.

4. Врахувати категорії працівників, які не можуть бути звільнені через скорочення.

Певні категорії працівників не можуть бути звільнені на підставі скорочення, зокрема:

вагітні жінки (ст. 184 КЗпП України);

жінки, які мають дітей віком до 3 років (або до 6 років у певних випадках) (ст. 184 КЗпП України);

одинокі матері при наявності дитини віком до 14 років або дитини з інвалідністю (ст. 184 КЗпП України);

батьки, які виховують дітей без матері (в тому числі в разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі) (ст. 184, 1861 КЗпП України);

опікуни (піклувальники)(ст. 184, 1861 КЗпП України);

прийомні батьки (ст. 184, 1861 КЗпП України);

батьки-вихователі (ст. 184, 1861 КЗпП України);

неповнолітні працівники (звільнення провадиться лише у виняткових випадках і не допускається без працевлаштування) (ст. 198 КЗпП України);

працівники в період тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці (ч. 3 ст. 40 КЗпП України);

працівники, які обиралися до складу профспілки протягом року після закінчення строку, на який обирався цей склад (за певними винятками) (ст. 252 КЗпП України, ч. 4 ст. 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»).

Щодо попередження працівників про наступне вивільнення, пропозиції переведення на іншу роботу, повідомлення служби зайнятості.

Відповідно до ч. 4 ст. 49-2 КЗпП України до працівників, які вивільняються у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці, пов’язаними з виконанням заходів під час мобілізації, на особливий період не застосовуються вимоги ч.ч. 1–3 цієї статті, а саме:

персональне попередження про наступне вивільнення не пізніше, ніж за два місяці;

врахування переважного права на залишення на роботі, передбаченого законодавством;

пропозиція іншої роботи на тому самому підприємстві, в установі, організації, а за відсутності такої роботи — звернення до державної служби зайнятості.

Тому на даний час в Україні діє особливий період, в умовах якого вказані гарантії не застосовуються.

Варто звернути увагу, що Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (наразі не набрав чинності), встановлено, що роботодавець має право розірвати трудовий договір з працівником у зв’язку з ліквідацією підприємства, установи, організації, викликаною знищенням в результаті бойових дій усіх виробничих, організаційних або технічних потужностей або майна підприємства.

Про таке звільнення працівник попереджається не пізніше ніж за 10 днів з виплатою вихідної допомоги у розмірі не менше середнього місячного заробітк

Крім того, вказаним Законом, набрання чинності яким очікується, допускається звільнення працівника за ініціативою роботодавця в період тимчасової непрацездатності працівника, а також у період перебування працівника у відпустці (виключення — відпустка у зв’язку вагітністю та пологами та відпустка для догляду за

дитиною). Дата звільнення в цьому випадку — перший робочий день, наступний за днем закінчення тимчасової непрацездатності або після закінчення відпустки;

5. Видати наказ про звільнення.

6. Внести запис до трудової книжки.

7. Видати копію наказу і трудову книжку працівнику, провівши з ним розрахунок.

Варто зазначити, що якщо звільнення відбувається на підставі скорочення, то працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку (ст. 44 КЗпП України).

Якщо ж вимог законодавства не буде дотримано, таке звільнення може бути оскаржено до суду і є ймовірність того, що працівник буде поновлений на роботі, а роботодавець — зобов’язаний здійснити оплату вимушеного простою.

Тому, відповідаючи на питання чи є скорочення можливим під час воєнного стану, відповідь буде ствердною, виключно у разі, якщо правовий режим воєнного стану буде продовжуватись, а зазначений вище закон набере чинності. Лише в умовах особливого періоду та наявності воєнного стану працює прискорений варіанту звільнення працівника через скорочення або зміни в організації виробництва та праці. А у разі набрання чинності Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» запрацює додатковий механізм прискореного звільнення працівника (який описаний вище).

Чи можна звільнити працівника через прогули?

Під прогулом розуміється відсутність працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин. Прогул є однією з підстав розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця. Відсутність працівника на роботі з поважних причин не може вважатися прогулом.

Слід зазначити, що працівники, які не виходять на роботу внаслідок ведення воєнних дій та пов’язаних з ними обставин, не можуть бути звільнені за пунктом 4 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України за підставою «прогул».

Зазначене обумовлено необхідністю збереження життя та здоров’я таких працівників та їх сімей і розцінюється як відсутність на роботі з поважних причин. Якщо не було оголошено простою, у такому випадку за працівниками зберігаються робоче місце та посада.

Вказаний час неявки працівника у табелі обліку використання робочого часу доцільно відмічати умовним позначенням «І» — інші прични неявок або «НЗ» — неявка з нез’ясованих причин.

Яку відповідальність нестиме роботодавець в разі незаконного звільнення працівника під час воєнного стану?

Фахівці Держпраці повідомили, що в умовах воєнного стану неможлива повноцінна діяльність цього наглядового органу. Але після відновлення проведення за зверненнями громадян інспекційних відвідувань, фахівці цієї служби до найменших дрібниць розглядатимуться усі обставини, у тому числі й ті, що спричинили порушення та буде наданий достатній час на їх усунення. Тільки у разі невиконання припису про усунення порушень, будуть розглядатися питання чи варто передавати матеріали інспектування до суду.

Тому враховуючи ситуацію в країні як роботодавцям, так і працівникам, рекомендуємо з розумінням ставитись один до одного, входити в положення і досягати компромісу. Але враховуючи співвідношення стану вказаних сторін, роботодавцям, навіть у разі неможливості продовження роботи доцільно підтримувати своїх працівників шляхом виплати їм заробітної плати в максимально можливому періоді з метою забезпечення останніх засобами до існування. Не потребує доведення, що для основної маси населення саме заробітна плата є головним джерелом доходів і без них почнеться швидке зниження рівня життя, ріст соціального невдоволення і збільшення ймовірності глибокої соціальної кризи.

Ще раз до уваги!

Треба враховувати, що вищезазначені особливі норми Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (наразі не набрав чинності) можуть застосовуватися тільки у разі:

а) ведення бойових дій в районах, в яких розташоване підприємство, та

б) загроза для життя і здоров’я працівника.

________________________________________________________

 

3.Освітян за колаборайційну пропаганду будуть саджати за грати

 

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо встановлення кримінальної відповідальності за колабораційну діяльність» внесено зміни до Кримінального кодексу України, зокрема доповнено статтею 111-1. Вказаний Закон опубліковано 16.03.2021 року у Голосі України.

Частина 2 ст. 111-1 КК України стосується освіти.

По-перше це пропаганда у закладах освіти сприяння збройної агресії проти України, встановленню та утвердженню тимчасової окупації частини території України чи уникненню відповідальності за здійснення державою-агресором збройної агресії проти України.

Пропаганда – це публічне звернення до певної групи людей або необмеженого кола осіб., висловлене у письмовій, усній або іншій доступній формі

До кримінальної відповідальності за колабораційну пропаганду може бути притягнутий не лише педагогічний працівник. Не обов’язково публічне звернення може бути зроблено під час уроку (пари), і не обов’язково це може бути зроблено перед дітьми, учнями, студентами чи слухачами. Це може бути навіть на педраді чи батьківських зборах. Не обов’язково таке публічне звернення повинно бути виокремленим текстом, воно може бути приховано у доповіді, лекції, тощо.

Важливо, що місце вчинення стосується не усіх закладів освіти, а лише навчальних. Якщо в Статуті (Положенні) закладу освіти не зазначено, що цей заклад є навчальним, особу не може бути притягнуто до кримінальної відповідальності саме за цією статтею Кримінального кодексу України.

Окрім пропаганди до кримінальної відповідальності можуть притягнути особу за дії, спрямовані на впровадження освітніх стандартів держави-агресора у таких навчальних закладах.

Це може стосуватися історичних дисциплін та наук.

Навіть учителя молодших класів можуть притягнути до кримінальної відповідальності за те, що дала дитині віршика наприклад про доблесть русскіх солдат.

Такі діяння караються виправними роботами на строк до двох років або арештом на строк до шести місяців, або позбавленням волі на строк до трьох років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п’ятнадцяти років.

__________________________________________________________

 

4.Ще раз про відпустку без збереження заробітної плати в умовах воєнного стану

 

Законодавством про працю не передбачено надання відпусток без збереження заробітної плати з ініціативи роботодавця — про це йдеться у роз’ясненні Міністерства економіки України щодо трудових відносин на період воєнного часу (див. офіційний сайт).

Оформлення відпусток без збереження заробітної плати, передбачених статтями 25, 26 Закону України «Про відпустки» є правом, а не обов’язком працівника.

При цьому надання відпусток, передбачених статтею 25 Закону України «Про відпустки», здійснюється роботодавцем в обов’язковому порядку за ініціативою працівника, а надання відпусток, передбачених статтею 26 вищезгаданого закону, здійснюється за згодою сторін.

Згідно із роз’ясненням Мінекономіки, якщо у зв’язку з воєнними діями підприємство не може функціонувати або якщо неможлива робота частини структурних підрозділів або організація роботи окремих працівників — роботодавцю необхідно оформлювати простій.

У такому випадку працівники за згодою можуть бути переведені на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця.

У разі оголошення простою на підприємстві, установі, організації оплата праці здійснюється на умовах, визначених колективним договором або організаційно-розпорядчим актом роботодавця, але не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

У Мінекономіки зауважують, що в умовах воєнного часу роботодавець має право відмовляти у наданні відпусток працівникам, задіяних у роботах з підтримання критичної інфраструктури та життєзабезпечення, у випадках, коли це прямо не заборонено законом.

Відмова у наданні працівнику відпустки має бути пов’язана з необхідністю виконувати певний обсяг робіт, який спрямований на забезпечення безпеки та обороноздатності держави.

В інших випадках навпаки доцільно надавати працівникам за їх бажанням щорічні, соціальні відпустки та відпустки без збереження заробітної плати.

На думку фахівців Мінекономіки, в умовах воєнного стану положення Цивільного кодексу щодо звільнення від відповідальності за порушення зобов’язання має застосовуватися і до зобов’язань за трудовими відносинами, зокрема, щодо своєчасності виплати зарплат.

Водночас звільнення від відповідальності за порушення зобов’язання внаслідок форс-мажорних обставин (непереборної сили) не звільняє від виконання самого зобов’язання.

Мінекономіки застерігає, що роботодавці повинні вживати усіх можливих заходів щодо забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати (наприклад, шляхом переведення бухгалтерів на дистанційну роботу та забезпечення програмно-технічними засобами для ведення бухгалтерського обліку та фінансової звітності).

Довідково щодо Закону України «Про відпустки»

Стаття 25 (витяг). Відпустка без збереження заробітної плати, що надається працівникові в обов’язковому порядку

Відпустка без збереження заробітної плати за бажанням працівника надається в обов’язковому порядку:

матері або батьку, який виховує дітей без матері (в тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), що має двох і більше дітей віком до 15 років або дитину з інвалідністю, — тривалістю до 14 календарних днів щорічно;

чоловікові, дружина якого перебуває у післяпологовій відпустці, — тривалістю до 14 календарних днів;

матері або іншим особам…, в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, — тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку…;

матері або іншій особі…, для догляду за дитиною віком до 14 років на період оголошення карантину на відповідній території;

пенсіонерам за віком та особам з інвалідністю III групи — тривалістю до 30 календарних днів щорічно;

особам з інвалідністю I та II груп — тривалістю до 60 календарних днів щорічно;

працівникам на період проведення у відповідному населеному пункті антитерористичної операції, заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях з урахуванням часу, необхідного для повернення до місця роботи, але не більш як сім календарних днів після прийняття рішення про припинення антитерористичної операції, заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях.

Стаття 26. Відпустка без збереження заробітної плати за згодою сторін

За сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік.

У разі встановлення Кабінетом Міністрів України карантину відповідно до Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» термін перебування у відпустці без збереження заробітної плати на період карантину не включається у загальний термін, встановлений частиною першою цієї статті.

__________________________________________________________

 

5.Як працівникам подавати необхідні заяви в паперовому або в електронному вигляді?

 

З місць надходять запити щодо  правильності оформлення та надсилання кадрових документів (заяв про надання відпусток, переведення, звільнення тощо) в електронному вигляді або різними засобами телекомунікаційного зв’язку. В зв’язку з цим , роз’яснюємо таке.

Законодавство не містить визначених форм та обсягів таких заяв, вони можуть бути складені в будь-якій формі, проте мають містити чітке, однозначне і зрозуміле волевиявлення заявника.

Таким чином, письмові заяви також можуть подаватись в електронній формі з накладенням кваліфікованих електронних підписів.

У разі, коли і електронні кваліфіковані підписи недоступні, такі заяви можуть бути надані в письмовій формі будь-якими засобами телекомунікаційного зв’язку (електронна пошта, WhatsApp, Telegram тощо) без накладання згаданих підписів.

В такому випадку відповідну заяву, написану на папері і підписану заявником, доцільно сфотографувати і переслати роботодавцю або уповноваженій особі органу. Але це, звісно, якщо є така можливість. Якщо ж такої можливість немає, то відповідну заяву надішліть у формі текстового повідомлення, що відповідає наведеним вище критеріям.

Як свідчить судова практика, у разі отримання відповідних заяв (повідомлень) працівників в електронній формі, це спонукає роботодавця перевірити справжнє волевиявлення працівника у разі наявності сумнівів щодо такого волевиявлення (постанова Чернівецького апеляційного суду від 04.03.2019 у справі № 725/4244/18).

А от знайомлення працівників з виданими щодо них наказами можна здійснювати шляхом їх вручення або надсилання поштою, в тому числі з використанням інших засобів телекомунікаційного зв’язку. Тобто, відсканований наказ доцільно надіслати на електронну пошту працівника, або сфотографований документ направити через месенджер, доступний працівнику. Таке ознайомлення фіксується відповідним протоколом.

__________________________________________________________

 

6.Хто з чоловіків може виїхати за кордон у період дії  воєнного стану

Окремі категорії чоловіків призовного віку від 18 до 60 років можуть бути звільнені від мобілізації із правом перетину кордону України під час війни.

З урахуванням положень ст. Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, відповідні можливості стосуються чоловіків у випадках:

1) «утримання трьох і більше дітей віком до 18 років»,

2) «зайняті постійним доглядом за особами, що його потребують, в разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд».

Через те, що багато сімей, вважаючи, що знання про права і обов’язки у шлюбі та сім’ї (і мова не

лише про шлюбний чи «дитячий» договір) не є важливими, на жаль, а також через те, що вони фактично відкладали вирішення вкрай важливих питань щодо окремих членів родини, сьогодні фактично втратили можливість скористатися тими правами, які чоловікам призовного віку надає ст.23 згадуваного закону: бути звільненими від мобілізації і мати можливість перетнути кордон разом зі своїми дітьми або іншими членами родини.

Під «утриманням трьох і більше дітей» розуміється виключно таке:

- чоловік призовного віку є батьком трьох і більше дітей і відомості про нього, як про батька, внесені до свідоцтва про народження дітей (в тому числі, мова йде і про усиновлювачів);

- чоловік призовного віку всиновив дитину своєї дружини (наприклад, після позбавлення біологічного батька дитини батьківських прав) і в цій родині народились ще двоє і більше дітей;

- чоловік призовного віку має троє і більше дітей від різних шлюбів і сплачує на всіх дітей аліменти, при цьому, в нього відсутня заборгованість зі сплати аліментів (підтверджується розрахунком державної чи приватної виконавчої служби).

Якщо чоловік призовного віку самостійно виховує дитину віком до 18 років, то він також має звільнення від мобілізації із правом перетину кордону під час війни. Але під «самостійнім вихованням дитини» мається на увазі лише те, що матір дитини померла або була позбавлена батьківських прав, або відмовилась забрати дитину з пологового будинку (це є самостійною підставою позбавлення батькиівських прав) і саме через це батько виховує дитину самостійно.

Розірвання шлюбу і, наприклад, встановлення місця проживання дитини з батьком (за рішенням суду) не є підставою для звільнення чоловіка від мобілізації і не надає права перетинати кордон України під час війни.

Також чоловіки призовного віку можуть бути звільнені від мобілізації із правом перетину кордону України під час війни, якщо вони зайняті постійним доглядом за особами, що його потребують, в разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.

Тобто на кордоні потрібно довести (належними і допустимими доказами), що саме цей конкретний чоловік доглядає особу, яка цього потребує (дитина-інвалід, доросла людина) і ніхто, крім нього не може здійснювати ці обов’язки.

З точки зору законодавчих положень це може бути або рішення органу опіки та піклування щодо встановлення опіки або піклування, або відповідне рішення суду щодо встановлення опіки чи піклування.

__________________________________________________________

  Назад